Дідківська, Олена ГригорівнаDidkivska, Olena2025-12-102025-12-102025Дідківська О. Г. Цифровізація соціальних послуг в Україні: досвід європейських країн і необхідність людського чинника // Економіка і управління. 2025. Вип. 3. С. 17-25.https://doi.org/10.32782/2312-7872.3.2025.2https://dspace.e-u.edu.ua/handle/123456789/1359This article explores the complex process of digital transformation in the sphere of social services in Ukraine, highlighting both national advancements and challenges in comparison with leading European practices. As Ukraine aligns with the European Union’s standards for social protection, the government has launched several digital initiatives aimed at improving access, transparency, and efficiency of service provision. Notable examples include the Diia e-governance platform and the Unified Information System of the Social Sphere (UISSS). These platforms represent important steps in the modernization of public administration and have enabled the digitization of numerous social services, including applications for housing subsidies, disability status, and support for internally displaced persons. However, despite these technological advances, the article argues that the digitalization of social services cannot fully replace direct human interaction, particularly in cases requiring nuanced assessment, emotional support, or urgent intervention. Drawing upon both domestic data and European case studies, the article presents a comparative analysis of digital social service delivery models in Estonia, Sweden, Finland, and Germany. These countries demonstrate how hybrid models–combining automated service delivery with in-person consultation–can foster both inclusiveness and effectiveness. The analysis also underlines the importance of safeguarding human rights in digital environments, especially for groups such as persons with disabilities, older adults, low-income families, and refugees. While artificial intelligence and automated decision-making are becoming increasingly common in European systems, ethical frameworks ensure that such technologies are used to augment, rather than replace, human judgment. Furthermore, the article identifies a range of risks associated with full digitalization: digital exclusion due to limited internet access, algorithmic bias, data privacy concerns, and erosion of trust in social institutions. It also discusses the need for training social workers to operate effectively in digital environments while retaining their core competencies in empathy, counseling, and advocacy. The Ukrainian context presents unique challenges stemming from ongoing military conflict, population displacement, and infrastructure instability, which amplify the need for flexible, people-centered service provision models. The article concludes that digitalization must not be viewed as a substitute for human services, but rather as a tool to enhance and support the social work profession. Effective policy must strike a balance between technological innovation and the irreplaceable value of human contact in social support. The authors recommend that Ukraine develop a national strategy for hybrid service delivery, including professional development for digital competencies, ensuring digital inclusion, and investing in human capital within the social services sector.У статті досліджується процес цифрової трансформації системи соціальних послуг в Україні, розкрито її теоретичні засади, практичні результати та порівняння з досвідом країн Європейського Союзу. Окрему увагу приділено аналізу впливу цифрових технологій на доступність, ефективність і прозорість соціальної допомоги. Визначено основні напрями державної політики у сфері цифровізації соціального захисту, що охоплюють впровадження єдиних інформаційних систем, розвиток електронних сервісів, підвищення цифрової грамотності населення, а також забезпечення кібербезпеки. У статті наведено приклади реалізації цифрових платформ, таких як «Дія» та Єдина інформаційна система соціальної сфери, що сприяють зменшенню адміністративного навантаження та підвищенню адресності допомоги. Разом з тим підкреслено, що цифровізація не може повністю замінити людський чинник, оскільки саме соціальні працівники забезпечують підтримку, консультування та емпатію, необхідні для ефективного соціального захисту. Розкрито ризики цифрової нерівності, пов’язані з відсутністю навичок, технічних засобів або доступу до інтернету серед частини населення. Зазначено важливість формування гібридної моделі надання послуг, що поєднує онлайн-інструменти з персональною взаємодією. Практичне значення дослідження полягає у виробленні рекомендацій щодо вдосконалення цифрової політики України з урахуванням європейських стандартів і принципів соціальної справедливості. Стаття містить порівняльний аналіз моделей надання цифрових соціальних послуг в Естонії, Швеції, Фінляндії та Німеччині. Ці країни демонструють, як гібридні моделі, що поєднують автоматизоване надання послуг з особистими консультаціями, можуть сприяти інклюзивності та не втрачати ефективність. В аналізі також підкреслюється важливість захисту прав людини в цифровому середовищі, особливо для таких груп, як люди з інвалідністю, люди похилого віку, малозабезпечені сім'ї, біженці. Хоча штучний інтелект та автоматизоване прийняття рішень стають дедалі поширенішими в європейських системах, етичні рамки гарантують, що такі технології використовуються для посилення, а не заміни людського судження.цифровізаціясоціальні послугисоціальна політикаЄвропейський Союзлюдський чинникцифрова трансформаціясоціальна роботаdigitalizationsocial servicessocial policyEuropean Unionhuman factordigital transformationsocial workArticle