Лопатинський, Юрій МихайловичLopatynskyi, YuriiПаламарюк, Тетяна СтепанівнаPalamariuk, Tetiana2026-05-062026-05-062026Лопатинський Ю. М., Паламарюк Т. С. Людський капітал у структурі інституційних обмежень аграрного підприємництва // Економіка і управління. 2026. Вип. 1. С. 138-143.https://doi.org/10.32782/2312-7872.1.2026.19https://dspace.e-u.edu.ua/handle/123456789/1859The article provides a conceptual substantiation of the role of human capital as a constraining factor in the development of agrarian entrepreneurship in Ukraine under conditions of institutional transformations. The relevance of the study stems from the contradiction between the traditional resource based interpretation of human capital and the actual practice of agrarian entrepreneurship, in which the availability of education, professional experience, and labour resources does not guarantee their effective utilisation. This contradiction remains insufficiently conceptualised in the contemporary scholarly literature, which defines the logic of the proposed research. The purpose of the article is to conceptualise human capital within the structure of institutional constraints on agrarian entrepreneurship in Ukraine. The methodological basis of the study is the institutional approach, supplemented by elements of systemic and structural functional analysis. Human capital is examined not as an exogenous factor of growth, but as an endogenous variable of the institutional system, whose effectiveness is determined by the quality of formal and informal rules that structure the behaviour of economic agents in the agricultural sector. The article proposes a decomposition of human capital into four types of institutional constraints: demographic, qualification competence, motivational-behavioural, and institutional-organisational. It is demonstrated that each of these constraint types has a reproductive character and is reinforced through the adaptation mechanisms of economic agents to an unstable institutional environment. The cumulative effect of these constraints is shown to generate an institutional trap, in which even formally sound human capital development policies fail to produce the expected outcomes without parallel improvements to the institutional environment. For each type of constraint, corresponding institutional mitigation mechanisms are identified, encompassing demographic and territorial policy, education and competence mechanisms, institutional stabilisation instruments, and the development of cooperative and network forms of agrarian entrepreneurship organisation. The scientific novelty of the research lies in the conceptualisation of human capital as a structural element of institutional constraints on agrarian entrepreneurship, in contrast to its traditional interpretation as a universally positive resource. The proposed typology of constraints and the corresponding system of mitigation mechanisms form a coherent analytical framework that extends the explanatory potential of the institutional approach with respect to the problems of agrarian entrepreneurship. The practical significance of the findings consists in their applicability to the formation of state policy for agrarian entrepreneurship development. In particular, the results substantiate the necessity of shifting the emphasis of agrarian policy from the quantitative accumulation of competencies towards the creation of institutional conditions for their realisation, which is of fundamental importance for overcoming the structural imbalances in human capital development in Ukraine's agricultural sector.У статті розглядається роль людського капіталу як обмежувального чинника розвитку аграрного підприємництва України в умовах інституційних трансформацій. Актуальність дослідження пов’язана з очевидною, але не до кінця розв’язаною суперечністю між традиційним ресурсним трактуванням людського капіталу та реальною практикою аграрного підприємництва, де наявність освіти, професійного досвіду та людських ресурсів не гарантує їх ефективної реалізації. Водночас ця суперечність у більшості робіт або обходиться, або фіксується без спроби її розгорнути концептуально. Метою статті є концептуалізація людського капіталу у структурі інституційних обмежень аграрного підприємництва України. Методологічною основою дослідження є інституційний підхід, доповнений елементами системного та структурно-функціонального аналізу. Людський капітал розглядається не як екзогенний фактор зростання, а як ендогенна змінна інституційної системи, ефективність якої визначається якістю формальних і неформальних інституцій, що структурують поведінку економічних агентів в аграрному секторі. Аналіз людського капіталу доцільно вести через його декомпозицію на окремі типи інституційних обмежень: демографічне, кваліфікаційне (компетентнісне), мотиваційно-поведінкове та інституційно-організаційне. Важливо: кожен із цих типів має відтворювальний характер і закріплюється через механізми адаптації економічних агентів до нестабільного інституційного середовища. Сукупна дія цих обмежень формує інституційну пастку, коли навіть формально коректні політики розвитку людського капіталу не забезпечують очікуваного ефекту без одночасного вдосконалення інституційного середовища. Для кожного типу обмежень окреслено відповідні інституційні механізми пом’якшення, що охоплюють демографічну та територіальну політику, освітньо-компетентнісні механізми, інструменти інституційної стабілізації та розвиток кооперативних і мережевих форм організації аграрного підприємництва. Наукова новизна дослідження полягає у концептуалізації людського капіталу як структурного елемента інституційних обмежень аграрного підприємництва на противагу його традиційній інтерпретації як універсального позитивного ресурсу. Запропоновані типологія обмежень і відповідна система механізмів їх пом’якшення утворюють цілісну аналітичну рамку, що розширює пояснювальний потенціал інституційного підходу стосовно проблем аграрного підприємництва. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання при формуванні державної політики розвитку аграрного підприємництва. Зокрема, результати дослідження обґрунтовують необхідність зміщення акцентів аграрної політики з кількісного нарощування компетентностей на створення інституційних умов їх реалізації, що є принципово важливим для подолання структурних дисбалансів розвитку людського капіталу в аграрному секторі України.людський капіталаграрне підприємництвоінституційні обмеженняінституційне середовищедемографічне обмеженнякваліфікаційне (компетентнісне) обмеженнямотиваційно-поведінкове обмеженнямеханізми пом’якшення обмеженьhuman capitalagrarian entrepreneurshipinstitutional constraintsinstitutional environmentdemographic constraintqualification-competence constraintmotivational-behavioural constraintconstraint mitigation mechanismsArticle