Bobro, NataliaБобро, Наталія Сергіївна2026-02-162026-02-162025-12-18Bobro, N. (2025). Contemporary models of organizing the educational process in the context of universities’ digital transformation. Dnipro Academy of Continuing Education Herald. Series: Philosophy, Pedagogy, 2(2), 102-110. https://doi.org/10.54891/2786-7013/2025-2-122786-70132786-7005https://doi.org/10.54891/2786-7013/2025-2-12https://dspace.e-u.edu.ua/handle/123456789/1532У статті здійснено систематизацію, узагальнення та наукове обґрунтування сучасних моделей організації освітнього процесу в університетах, що перебувають у фазі активної цифрової трансформації. Розглянуто основні форми реалізації електронного та дистанційного навчання – онлайн, з вебпідтримкою та змішане (гібридне), які виступають не лише технологічними інноваціями, а й структурними етапами становлення цифрового університету. Показано, що цифровізація освітнього процесу змінює саму логіку педагогічної взаємодії, трансофрмуючи її у формат динамічного цифрового середовища, у якому інтегруються навчальні, дослідницькі й управлінські процеси. Обґрунтовано, що поєднання традиційних (офлайн) і цифрових (онлайн) форматів створює нову якість навчання, де освітній простір набуває ознак гнучкості, адаптивності та персоналізації. У дослідженні зауважено, що електронне навчання поступово переростає межі допоміжного інструменту і стає провідним елементом архітектури цифрового університету. Гібридна модель навчання визначається як перехідна форма між традиційною та повністю цифровою освітою, яка забезпечує безперервність навчання, гнучкість часових і просторових меж, а також можливість реалізації індивідуальних освітніх траєкторій. Визначено, що ефективність таких моделей залежить від рівня розвитку електронного освітнього середовища університету, цифрової компетентності педагогічних працівників, використання інструментів аналітики навчальних даних і систем моніторингу результатів. Доведено, що цифровий університет є новою інституційною формою організації освіти, у якій технологічна інфраструктура, педагогічна методологія та управлінська культура формують єдину екосистему. Запровадження цифрових і гібридних моделей навчання потребує не лише технічного забезпечення, а й глибоких психолого-педагогічних трансформацій, що сприяють розвитку критичного мислення, саморегуляції та відповідальності студентів за результати навчання. Цифровий університет розглядається як соціотехнологічна модель нового покоління, здатна забезпечити стійку конкурентоспроможність вищої освіти, інтеграцію у світовий освітній простір і підготовку фахівців, адаптованих до викликів цифрової економіки та суспільства знань.The article systematizes, summarizes, and scientifically substantiates contemporary models of organizing the educational process at universities undergoing active digital transformation. It examines the main forms of e-learning and distance learning – online, web-supported, and blended (hybrid) – which are not only technological innovations but also structural stages in the development of the digital university. It has been shown that the digitalization of the educational process changes the very logic of pedagogical interaction, transforming it into a dynamic digital environment that integrates educational, research, and management processes. It has been substantiated that the combination of traditional (offline) and digital (online) formats creates a new quality of learning, where the educational space acquires the characteristics of flexibility, adaptability, and personalization. The research emphasizes that e-learning is gradually transcending its role as a supplementary tool and becoming a leading element in the architecture of the digital university. The hybrid learning model is defined as a transitional form between traditional and fully digital education, which ensures continuity of learning, flexibility of time and space constraints, and the possibility of implementing individual educational trajectories. It has been determined that the effectiveness of such models depends on the level of development of the university’s electronic educational environment, the digital competence of teaching staff, and the use of learning analytics tools and performance monitoring systems. It has been proven that the digital university is a new institutional form of educational organization in which technological infrastructure, pedagogical methodology, and management culture form a single ecosystem. The introduction of digital and hybrid learning models requires not only technical support but also profound psychological and pedagogical transformations that promote the development of critical thinking, self-regulation, and student responsibility for learning outcomes. The digital university is seen as a new-generation socio-technological model capable of ensuring the sustainable competitiveness of higher education, integration into the global educational space, and the training of specialists adapted to the challenges of the digital economy and knowledge society.endigital universityonline learningdigitalizatione-learning environmentdigital transformationhigher educationцифровий університетонлайн-навчаннядіджиталізаціяцифровізаціяелектронне освітнє середовищецифрова трансформаціявища освітаArticle