Перегляд за Автор "Гончаренко, А. М."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Управління інтелектуальним капіталом
    (2022) Гончаренко, А. М.; Григорук, С. С.
    Узагальнено підходи що існують в науковому середовищі до визначення змісту інтелектуального капіталу з точки зору управління ним. Обґрунтовано важливість всебічного розкриття з допомогою трьох основних підходів сутності управління інтелектуальним капіталом. Розбіжності в підходах стосуються лише розподілу джерел сукупних ресурсів між видами капіталу організації. Загально прийнятим є твердження про відмінність між людським та іншими видами інтелектуального капіталу. Визначено три основні підходи до розкриття змісту інтелектуального капіталу: від’ємний підхід, згідно з яким інтелектуального капіталу визначається в межах різниці між ринковою вартістю організації та її оціночною балансовою вартістю; підсумовуючий підхід, ідеєю якого є розкриття сутності загального явища через огляд складових, які його наповнюють; такий, що базується на описі основних сутнісних рис. Для обґрунтування актуальності дослідження місця інтелектуального капіталу в сукупному капіталі сучасної організації нами використовується перший підхід. Для розкриття його сутності – другий та третій підходи. Отже, для комплексного дослідження сутності інтелектуального капіталу доцільним є його розгляд за допомогою всіх існуючих підходів. Наведені дані свідчать про те, що в сучасній економіці змінилась значущість ресурсів організації – пріоритетною стала роль інтелектуальних ресурсів, які не знаходять свого відображення в класичній формі балансу. Відзначено, що управління капіталом поділяється на дві глобальні частини: управління формуванням та управління використанням. Це саме стосується й інтелектуального капіталу як виду сукупного капіталу. Відповідно, й напрямки підвищення ефективності управління інтелектуальним капіталом, на нашу думку, можуть походити з ідентифікованих проблем, які існують на етапах формування і використання інтелектуального капіталу. Розглянуто необхідність вирішення наступних завдань. Аналіз доцільності використання інтелектуальних ресурсів ззовні. Вибір методів підвищення інтелектуальної активності, у першу чергу, як засобу розвитку інтелектуального капіталу. Трансляція людського капіталу в невідчужувані форми капіталу.