DSpace 7
DSpace is the world leading open source repository platform that enables organisations to:
- easily ingest documents, audio, video, datasets and their corresponding Dublin Core metadata
- open up this content to local and global audiences, thanks to the OAI-PMH interface and Google Scholar optimizations
- issue permanent urls and trustworthy identifiers, including optional integrations with handle.net and DataCite DOI
Join an international community of leading institutions using DSpace.
The test user accounts below have their password set to the name of this software in lowercase.
- Demo Site Administrator = dspacedemo+admin@gmail.com
- Demo Community Administrator = dspacedemo+commadmin@gmail.com
- Demo Collection Administrator = dspacedemo+colladmin@gmail.com
- Demo Submitter = dspacedemo+submit@gmail.com
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ ОСВІТНЬОЇ МОТИВАЦІЇ У ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ
(Видавництво: MANS w Łomży, 2025-03) Кошіль, О. П.; Хоменко, О. О.
Підвищення освітньої мотивації у здобувачів освіти є надзвичайно актуальною проблемою у сучасній системі освіти. Актуальність зумовлена ряд соціальних, економічних і культурних чинників, які впливають на освітній процес. До основних чинників відносять: зростання ролі освіти в сучасному суспільстві, а саме конкурентоспроможність людини на ринку праці, вагомість практичної компетентності та здатності до навчання впродовж життя; вплив глобалізації та цифрової трансформації, що підсилюється міжнародною конкуренцією, яка вимагає високого рівня професійної підготовки, змінами щодо формату навчання, що потребує самодисципліни та внутрішньої мотивації для опанування нового матеріалу; зміна потреб сучасного студента, адже молодь прагне індивідуального підходу та адаптивних освітніх програм; вплив війни на освіту, що проявляються як у зовнішніх умовах навчання, так і у внутрішньому психологічному стані, який впливає на освітню мотивацію здобувачів освіти. Відтак, завдання освітніх інституцій − створити умови, які сприятимуть підтримці та розвитку мотивації здобувачів освіти навіть у таких складних обставинах.
Правове регулювання діяльності прокуратури у сфері охорони довкілля: еволюція та сьогодення
(2025) Фідря, Ю. О.
У статті досліджується діяльність органів прокуратури України у сфері охорони довкілля, зокрема в умовах воєнного стану. Проаналізовано законодавче закріплення повноважень прокуратури в цій сфері, починаючи з перших нормативно-правових актів незалежної України, що передбачали нагляд за додержанням екологічного законодавства та створення спеціалізованих природоохоронних прокуратур.
Розглянуто ключові етапи реформування прокуратури, охоплюючи ліквідацію природоохоронних прокуратур 2014 року та створення Спеціалізованої екологічної прокуратури 2021 року. Висвітлено сучасний стан прокурорської діяльності у сфері охорони довкілля, її результати й основні проблеми, пов’язані з розслідуванням кримінальних правопорушень проти довкілля.
Підкреслено потребу в нормативному врегулюванні організації та діяльності прокурорів різних рівнів у сфері охорони довкілля, конкретизації та розмежування їхніх повноважень під час виконання функцій прокуратури, а відтак і закріплення їхньої спеціалізації.
Автоматизація правосуддя: місце штучного інтелекту в правовій системі
(2025) Ткаченко, В. В.
У статті досліджуються можливості використання штучного інтелекту (далі – ШІ) в судовій системі як інструменту підвищення ефективності правосуддя. Розглянуто основні виклики, з якими стикається сучасне судочинство, зокрема перевантаженість суддів, тривалість розгляду справ, складність аналізу судової практики та потреба в забезпеченні прозорості прийняття рішень. Традиційні методи судочинства не завжди є ефективними в умовах
зростаючого обсягу правових даних, тому інтеграція ШІ може стати важливим кроком до їхньої оптимізації.
Огляд міжнародно-правового досвіду забезпечення права на захист у справах про воєнні злочини
(2025) Тахтай, Є. М.
Статтю присвячено огляду міжнародно-правового досвіду забезпечення права на захист у справах про воєнні злочини. Звернено увагу, що для воєнних конфліктів, де порушення гуманітарного права є поширеним явищем, право на правову допомогу має особливе значення, оскільки,
відповідно до міжнародних стандартів, кожна підозрювана чи обвинувачена особа повинна мати доступ до правової допомоги на всіх етапах провадження. Наведено знакові міжнародно-правові акти, які вважаються основоположними у встановленні стандартів і принципів забезпечення правової допомоги у справах про воєнні злочини та захисту прав обвинувачених і підозрюваних відповідно до міжнародного права.
Зауважено, що національне законодавство в сфері забезпечення правосуддя щодо воєнних злочинів може відрізнятися від політичних, історичних і культурних цінностей кожної країни індивідуально, проте досвід зарубіжних країн на рівні національних систем кримінальної юстиції щодо гарантування правової допомоги в кримінальних справах, пов’язаних із воєнними злочинами, вказує на напрацьований і порівняно загальний підхід до забезпечення реалізації права на захист підозрюваними й обвинуваченими у вчиненні воєнних злочинів.
На основі узагальнення положень міжнародних актів, зарубіжного досвіду та норм КПК України підсумовано, що підозрювані / обвинувачені у воєнних злочинах мають право на неупереджене досудове розслідування та справедливий судовий процес, які повинні охоплювати належний правовий захист їх прав та інтересів, що містить: право підозрюваного / обвинуваченого на захист прав професійним адвокатом адвоката, а також залучення додаткових ресурсів для ефективного захисту; право на справедливе судове провадження, де рішення повинні ґрунтуватися на доказах і відповідати встановленим нормам і стандартам доказування; заборону катувань, нелюдського чи такого, що принижує гідність особи, поводження, а також заборону використання недопустимих методів збору доказів; право знати зміст підозри / обвинувачення та свої права як підозрюваної / обвинуваченої особи, а також право отримати переклад такої інформації за потреби; презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини; право на повагу до особистої гідності, коли всі процедури під час розслідування та судового провадження повинні здійснюватися з дотриманням поваги до особистої гідності; право на рівний доступ до правосуддя та правової допомоги незалежно від соціального чи фінансового статусу відповідного підозрюваного / обвинуваченого.
Предмет посягання та способи вчинення умисного знищення або пошкодження чужого майна, вчиненого через підпал
(2025) Покраса, К. В.
У статті розглянуто предмет протиправного посягання та способи вчинення умисного знищення або пошкодження чужого майна, вчиненого через підпал. Наголошується на тому, що інформація щодо предмета злочинного посягання дає змогу встановити характер, особливості втраченого майна та розмір нанесеної шкоди, має значення під час встановлення способу вчинення злочину, з’ясування мотивів злочинної поведінки та характеристики самого правопорушника. Встановлено, що предметом злочинного посягання в разі умисного знищення або пошкодження чужого майна, вчиненого через підпал, є: житлові приміщення окремих громадян, господарські будівлі, малі архітектурні форми, магазини, торговельні приміщення, склади, виробничі підприємства, цеха, будівлі державних органів, підприємств та організацій будь-якої форми власності, розважальні заклади, кафе, ресторани, кінотеатри, театри тощо, автотранспортні засоби, сільськогосподарська продукція.
Встановлено, що під час організації підпалів з метою знищення або пошкодження чужого майна злочинцями застосовувались переважно повно структурні способи, що складались із підготовки, вчинення та приховування злочину. Підготовчий етап містить такі дії: обрання об’єкта посягання, спостереження за об’єктом; обрання способу вчинення злочину, розробка плану дій; підготовка: приладів і засобів запалювання, засобів прибуття та відходу з місця події; підбір учасників і розподіл ролей у разі вчинення кримінального правопорушення в групі; вжиття заходів щодо приховування слідів злочину. Спосіб безпосереднього вчинення злочину полягає в активних діях з реалізації злочинного наміру. Приховування здійснюється способом знищення, утаювання, маскування чи фальсифікації інформації, здобутої під час розслідування як від особи підозрюваного, так і з інших джерел.