Інституційний репозиторій Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет"
Архів містить у відкритому доступі наукові публікації викладачів та співробітників Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет", матеріали доповідей та конференцій, навчально-методичну літературу, статті з наукової періодики.
Відкритий архів надає можливість для самостійного розміщення наукових праць ("самоархівування ").
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Захист прав споживачів за договорами про надання цифрового контенту та цифрових послуг: порівняльно-правовий аналіз законодавства України та права Європейського Союзу
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Тимошенко, Ольга Анатоліївна; Tymoshenko, Olga
Стаття присвячена комплексному порівняльно-правовому аналізу механізмів захисту прав споживачів за договорами про надання цифрового контенту й цифрових послуг у законодавстві України та праві Європейського Союзу. Досліджено концептуальні зміни у вітчизняній правовій системі, зумовлені потребою в імплементації положень Директиви (ЄС) 2019/770 та ухваленням Закону України «Про цифровий контент та цифрові послуги». Охарактеризовано уніфікований понятійно-категоріальний апарат, зокрема правову природу цифрового контенту, цифрових послуг і матеріальних носіїв. Проведено теоретичне та практичне розмежування аналізованих договорів із суміжними цивільно-правовими інститутами: договорами купівлі-продажу товарів із цифровими елементами, надання традиційних послуг і ліцензійними угодами. Окрему увагу приділено новелі приватного права – нормативній легалізації передачі персональних даних споживача як форми зустрічного надання. Проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні критерії відповідності цифрових благ договірним і законодавчим вимогам, а також наслідки їхньої некоректної інтеграції в цифрове середовище. Розкрито сутність запровадженої презумпції невідповідності цифрового продукту та специфіку системи розподілу тягаря доказування між сторонами правовідносин. Досліджено імперативну ієрархію засобів правового захисту споживачів: від первинної вимоги щодо безоплатного приведення цифрового блага у відповідність до вторинних механізмів (пропорційного зниження ціни та односторонньої відмови від договору з настанням відповідних реституційних наслідків). За результатами порівняльного дослідження виявлено високий рівень гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами, однак констатовано наявність суттєвих відмінностей в інституційному забезпеченні та санкційних механізмах. Доведено, що специфіка національної правової моделі полягає в жорсткій інтеграції норм про постачання цифрового контенту із законодавством про електронну комерцію, функціонуванні спеціалізованого Єдиного державного вебпорталу для споживачів і встановленні імперативних адміністративно-господарських санкцій за порушення прав споживачів. Обґрунтовано об’єктивну потребу в подальшому доктринальному розробленні проблематики правової кваліфікації договору про надання цифрового контенту як самостійного поіменованого правочину та подолання потенційних колізій із загальними положеннями зобов’язального права Цивільного кодексу України задля формування усталеної судової практики.
Віртуальний актив у цивільному спорі: встановлення належності та оцінювання електронних доказів
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Подолян, Ю. О.; Podolian, Yu. О.
Статтю присвячено особливостям доказування в цивільних і господарських спорах, предметом яких є віртуальні активи. Встановлено, що запис у розподіленому реєстрі достовірно відображає технічні параметри операції, проте сам собою не ідентифікує учасника правовідносин і не розкриває правову підставу набуття активу. Проаналізовано вимоги процесуального законодавства України до форми, належності, допустимості та достовірності електронних доказів, а також практику Верховного Суду, Принципи УНІДРУА щодо цифрових активів і рішення в справі ByBit FinTech Ltd v Ho Kai Xin. Запропоновано послідовність встановлення юридично значущих обставин: індивідуалізація активу й операції; встановлення зв’язку особи з адресою або обліковим записом; перевірка правової підстави належності; підтвердження цілісності та походження цифрових даних; оцінювання узгодженості технічних і позацифрових доказів у сукупності. Обґрунтовано, що демонстрація доступу до гаманця, скріншот блокчейн-оглядача або паперова копія електронного повідомлення не повинні мати наперед визначеної доказової сили. Наукова новизна полягає в розробленні фактологічно-доказової моделі, яка поєднує технічну верифікацію операції з процесуальним встановленням особи та матеріально-правовою підставою вимоги. Запропоновано використовувати паспорт електронного доказу, що містить мінімальний набір даних про джерело, спосіб одержання, часову прив’язку, контрольну суму, збереження оригіналу й можливість незалежного відтворення результату.
Технології штучного інтелекту у сфері складання цивільно-правових документів: проблеми правового забезпечення та напрями розвитку законодавства України
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Лаговська, Н. В.; Lagovska, N. V.; Воробйова, А. Л.; Vorobiova, A. L.
У статті здійснено комплексне дослідження теоретико-правових і прикладних аспектів використання технологій штучного інтелекту під час складання цивільно-правових документів. Встановлено, що стрімка цифровізація суспільних відносин та активне впровадження інструментів штучного інтелекту в юридичну практику зумовлюють потребу в переосмисленні традиційних підходів до підготовки договорів, довіреностей, заповітів, претензій, процесуальних та інших документів цивільно-правового характеру. Проаналізовано сучасні наукові підходи до визначення правової природи систем штучного інтелекту та їхні ролі в правотворчій і правозастосовній діяльності. Досліджено нормативно-правове регулювання використання технологій штучного інтелекту в Україні та Європейському Союзі, зокрема положенням Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні та Регламенту Європейського Союзу про штучний інтелект (AI Act). Досліджено особливості застосування генеративних систем штучного інтелекту під час підготовки цивільно-правових документів. Обґрунтовано, що використання таких технологій супроводжується ризиками, пов’язаними із достовірністю та юридичною коректністю сформованих документів, захистом персональних даних, забезпеченням конфіденційності інформації, дотриманням вимог професійної етики й визначенням суб’єкта юридичної відповідальності за можливі помилки. Досліджено проблеми правозастосування, які виникають у зв’язку з відсутністю спеціального законодавчого регулювання використання штучного інтелекту у сфері юридичного документування. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України: запропоновано нормативно закріпити принципи використання штучного інтелекту в юридичній діяльності, запровадити механізми людського контролю за результатами його роботи, гармонізацію національного законодавства з європейськими стандартами та забезпечення належного рівня захисту прав і законних інтересів учасників цивільних правовідносин.
Трансформація житлової політики України: від радянського кодексу до європейської моделі соціальної оренди
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Бутков, О. І.; Butkov, O. I.; Грицюк, А. Р.; Hrytsiuk, A. R.
У науковій статті досліджено докорінну зміну парадигми державної житлової політики в Україні в контексті євроінтеграційних процесів і подолання наслідків війни. Актуальність теми зумовлена тривалим збереженням застарілих засад радянського Житлового кодексу УРСР 1983 року, що створювало глибоку правову та економічну колізію між декларативним «безкоштовним житлом» і ринковою реальністю. Ситуація критично загострилася через масштабні руйнування інфраструктури внаслідок повномасштабної агресії РФ, появу мільйонів внутрішньо переміщених осіб і зобов’язання України в межах плану Ukraine Facility. Метою дослідження є комплексний аналіз правових, economicних і соціальних аспектів переходу від радянської розподільчої системи до європейських стандартів, а також обґрунтування життєздатності механізмів соціальної оренди та цифровізації обліку потреб. Автор здійснює критичний аналіз неефективності паперових квартирних черг і розкриває новели рамкового Закону України «Про основні засади житлової політики». У роботі детально розглянуто успішний досвід країн ЄС і виокремлено три ключові фінансові підходи, які запозичує Україна: об’єктне субсидування, суб’єктне субсидування й регуляторний механізм орендного ліміту. На основі порівняльного аналізу доведено переваги створення муніципальних некомерційних фондів оренди та впровадження Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи для моніторингу доходів і захисту прав орендарів. У висновках окреслено ключові інституційні виклики реформи, серед яких дефіцит фінансування громад і ризики опору місцевої влади.
Правова природа віртуальних активів у системі об’єктів цивільних прав: досвід ЄС та України
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Цимбал, П. В.; Tsymbal, P. V.; Кравчук, П. Ю.; Kravchuk, P. Yu.; Кузьменко, О. В.; Kuzmenko, O. V.
У статті здійснено комплексне дослідження правової природи віртуальних активів та їхнього місця в системі об’єктів цивільних прав в умовах цифровізації економіки й наближення законодавства України до права Європейського Союзу. Актуальність теми зумовлена тим, що економічна цінність, транскордонний характер обігу й технологічна форма існування таких активів не повною мірою узгоджуються з традиційними речово-правовими та зобов’язально-правовими конструкціями. Метою дослідження є визначення цивільно-правової природи віртуальних активів, встановлення особливостей їхньої оборотоздатності та обґрунтування напрямів удосконалення національного правового режиму з урахуванням Регламенту (ЄС) 2023/1114 про ринки криптоактивів (MiCA). Методологічну основу становлять формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-структурний методи, а також методи аналізу й узагальнення. Розглянуто доктринальні підходи, за якими віртуальний актив кваліфікується як нематеріальне благо, майно, майнове право, цифрова річ або самостійний різновид цифрового майна. Встановлено, що універсальна кваліфікація всіх віртуальних активів за допомогою однієї цивілістичної категорії не враховує їхньої функціональної неоднорідності: одні активи мають самостійну економічну цінність, тоді як інші посвідчують вимоги чи права щодо зовнішнього майна. Обґрунтовано потребу в диференційованому правовому режимі, який пов’язує обсяг правомочностей володільця не лише з контролем над приватним криптографічним ключем, а й зі змістом права, втіленого або посвідченого відповідним токеном. Порівняння Закону України «Про віртуальні активи» та MiCA показало відмінність їхніх регуляторних завдань: український акт переважно визначає загальні засади правового статусу й обігу віртуальних активів, тоді як MiCA встановлює комплексні вимоги до емітентів, публічної пропозиції, допуску до торгів і діяльності постачальників послуг щодо криптоактивів. Окрему увагу приділено переходу прав, спадкуванню, зберіганню, зверненню стягнення, використанню смартконтрактів і токенізації майна. Зроблено висновок, що подальше реформування має забезпечити юридичний зв’язок між цифровим записом і посвідченим ним правом, визначити момент переходу прав, способи доказування належності активу та ефективні засоби судового захисту, одночасно узгодивши приватно-правові положення з європейськими вимогами до функціонування ринку криптоактивів.