Інституційний репозиторій Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет"
Архів містить у відкритому доступі наукові публікації викладачів та співробітників Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет", матеріали доповідей та конференцій, навчально-методичну літературу, статті з наукової періодики.
Відкритий архів надає можливість для самостійного розміщення наукових праць ("самоархівування ").
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Strategic management of enterprise restructuring based on an investment approach
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Patlay, Volodymyr; Патлай, Володимир Іванович
This article examines the theoretical, methodological, and practical aspects of the strategic management of enterprise restructuring, based on an investment-oriented approach, within the context of economic instability, a transforming competitive environment, and intensifying crisis-related challenges. It is argued that the effectiveness of restructuring initiatives depends not only on the scale of organizational and economic changes but also on an enterprise's capacity to formulate and implement investment strategies aimed at modernizing production potential, optimizing capital structure, enhancing the performance of business processes, and ensuring long-term competitiveness. Strategic restructuring management is defined as a comprehensive process of aligning structural, functional, and investment transformations with the enterprise’s long-term development goals. The economic essence of the strategic management of enterprise restructuring is explored, and the role of an investment-oriented approach in establishing the organizational and economic prerequisites for structural transformation is identified. The key components of the investment support for restructuring are characterized, including the establishment of investment priorities, the mobilization of financial resources, the optimization of funding sources, the assessment of investment risks, and the evaluation of the effectiveness of strategic alternatives. Scientific approaches regarding the interrelationship between investment strategy, the structural transformation of enterprises, and the development of long-term competitive advantages are synthesized. The necessity of integrating investment planning into the strategic management system for restructuring processes is substantiated. The study systematizes the key directions of strategic management in enterprise restructuring, including the modernization of the production and technological base, the reform of the organizational management structure, the optimization of financial and economic processes, digital transformation, the diversification of business activities, and the enhancement of investment attractiveness. Particular attention is paid to developing a mechanism for strategically aligning investment decisions with restructuring priorities; this mechanism entails a comprehensive diagnosis of the enterprise's economic status, the definition of strategic goals, the substantiation of investment alternatives, resource allocation, and the monitoring of the effectiveness of structural transformations. The significance of an investment-oriented approach is established in terms of ensuring enterprise adaptability to changes in the external environment and improving the efficiency with which resource potential is utilized. The study identifies the primary challenges in the strategic management of enterprise restructuring, such as limited investment resources, the high cost of raised capital, economic uncertainty, a lack of alignment between strategic and investment decisions, technological obsolescence in certain production areas, and elevated investment risks. It substantiates the rationale for establishing an integrated organizational-economic mechanism for restructuring management one that combines tools for strategic analysis, investment project design, financial planning, risk management, and the monitoring of transformation process efficiency. Emphasis is placed on the necessity of a differentiated selection of investment instruments, contingent upon the enterprise's financial condition, the severity of its structural imbalances, and its strategic development priorities. It is concluded that applying an investment-based approach to the strategic management of enterprise restructuring creates the prerequisites for ensuring a systematic process of organizational and economic transformation, enhancing the efficiency of capital utilization, strengthening financial stability, and building the potential for long-term development. It is established that the effectiveness of restructuring depends on the alignment of strategic goals, investment opportunities, and the mechanisms used to implement structural changes. The practical significance of these findings lies in their applicability to substantiating investment strategies, developing restructuring programs, and improving strategic management systems within enterprises particularly in the face of crisisrelated challenges and the structural transformation of the economy.
Оптимізація процесів фандрайзингу та інвестиційної діяльності на засадах управлінського обліку
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Онищенко, Оксана Володимирівна; Onyshchenko, Oksana; Дружиніна, Вікторія Валеріївна; Druzhynina, Viktoriia; Сакун, Леся Миколаївна; Sakun, Lesia; Ковальов, Володимир Володимирович; Kovalov, Volodymyr
У статті розвинуто теоретико-методичні та прикладні засади оптимізації процесів фандрайзингу та інвестиційної діяльності на основі інструментарію управлінського обліку та запропоновано комплексну модель їх інформаційного забезпечення й управлінського супроводу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від фрагментарного фінансового супроводу процесів залучення і використання капіталу до інтегрованої системи управлінської інформації, здатної забезпечувати обґрунтування рішень щодо вартості залучення ресурсів, їх використання та результативності. Обґрунтовано, що традиційний підхід до обліку фандрайзингових та інвестиційних операцій не завжди забезпечує необхідну деталізацію витрат на залучення фінансування, повне врахування вартості трудових ресурсів, оперативне прогнозування руху грошових коштів і системний контроль цільового використання залучених коштів. У статті сформовано підхід до адаптації управлінського обліку до специфіки фандрайзингових та інвестиційних процесів. Запропонована модель оптимізації охоплює п’ять взаємопов’язаних етапів: формування інформаційної бази, планування та бюджетування, управління залученими ресурсами, оцінювання результатів, а також використання отриманого досвіду для подальшого фінансування. Наукова новизна дослідження полягає в інтеграції інструментів управлінського обліку, бюджетування, контролю грошових потоків та оцінювання результативності в єдину модель оптимізації фандрайзингової та інвестиційної діяльності, що дає змогу пов’язати процес залучення фінансових ресурсів із витратами, ресурсомісткістю, ризиками та отриманим економічним ефектом. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованого підходу для підвищення прозорості структури витрат, контролю ліквідності, виявлення нерезультативних каналів залучення ресурсів, обґрунтування фінансових рішень та посилення контролю за цільовим використанням коштів. Запропонована модель формує замкнений управлінський цикл, у якому результати оцінювання використовуються для коригування подальшого планування, фінансування та використання ресурсів.
Продуктивність розробників в епоху штучного інтелекту та мікросервісів: приклад інтеграції "GITHUB COPILOT" у компанії "DUOLINGO"
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Огінок-Копильчак, Соломія Василівна; Ohinok-Kopylchak, Solomiya; Лесюк, Андрій Іванович; Lesiuk, Andrii
У цій статті досліджується реальний досвід та результати стратегічного впровадження інструменту генеративного штучного інтелекту (GenAI) «GitHub Copilot» у розробницьку екосистему компанії «Duolingo» – провідної у світі освітньої платформи з глобальною аудиторією понад 500 мільйонів користувачів. В умовах стрімкого масштабування бізнесу компанія зіткнулася з критичною потребою оптимізації процесів написання коду. У роботі детально висвітлено комплексний підхід до подолання когнітивного тертя та фрагментації робочих процесів, які неминуче виникли внаслідок еволюційного технологічного переходу архітектури від 3 великих монолітних репозиторіїв до складної розподіленої мережі з більш ніж 400 мікросервісів. Така децентралізація значно ускладнила навігацію по кодовій базі та збільшила час онбордингу інженерів. Для оцінки ефективності інтеграції ШІ-асистента в дослідженні застосовано багатовимірну методологію. На основі глибокого комбінованого аналізу об'єктивних кількісних метрик екосистеми «GitHub» (зокрема швидкості роботи з pull requests) та суб'єктивних якісних показників, виміряних за допомогою фреймворку «SPACE» (задоволеність, продуктивність, активність, комунікація, ефективність), емпірично доведено позитивний вплив інновації. Результати засвідчують, що систематичне використання ШІ-асистентів у тісному поєднанні з сучасними хмарними середовищами розробки (як-от GitHub Codespaces) забезпечує суттєвий приріст інженерної швидкості: на 25% серед розробників під час роботи у нових або малознайомих для них репозиторіях, та на стабільні 10% – у знайомому середовищі. Крім того, стаття концептуально показує, що інструменти GenAI сьогодні виходять за межі звичайного автодоповнення. Вони виступають потужним системним мультиплікатором експертизи команди, знижують когнітивне навантаження та слугують ефективним засобом збереження ментального стану потоку (flow state) під час вирішення складних алгоритмічних задач. Отримані висновки створюють науково-практичне підґрунтя для переосмислення ролі штучного інтелекту як повноцінного партнера у процесі інженерії програмного забезпечення.
Досвід управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств: міжнародний та національний вимір
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Мельник, Ольга Григорівна; Melnyk, Olga; Якимець, Дмитро-Ілля Ігорович; Yakymets, Dmytro-Illia
Стаття присвячена дослідженню трансформації систем управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємств (ЗЕД) в умовах геополітичної турбулентності, деглобалізації та воєнного стану в Україні. Обґрунтовано, що ЗЕД сьогодні є критично важливим драйвером стійкості вітчизняного бізнесу, оскільки забезпечує диверсифікацію ринків збуту, генерацію валютної виручки та технологічний трансфер. Водночас доведено, що український експортер функціонує в умовах багатовимірного тиску, який охоплює геоекономічну, воєнно-безпекову, логістично-транспортну, валютно-фінансову, регуляторно-екологічну та кадрову складові невизначеності. Метою статті є порівняльний аналіз міжнародного й національного досвіду управління ризиками ЗЕД та розроблення рекомендацій щодо імплементації передових світових практик у діяльність українських суб'єктів господарювання. На основі аналізу практик провідних транснаціональних корпорацій (Siemens, Philips, Toyota, Suzano, L'Oréal, IKEA) систематизовано ключові інструменти міжнародного ризик-менеджменту: централізоване й «природне» валютне хеджування, кодекси поведінки постачальників, модель «трьох ліній захисту», крос-функціональні команди регуляторного комплаєнсу та цифрові ERP-рішення. Виявлено специфічні риси національної моделі ризик-менеджменту – реактивний характер, фокус на логістичних і митних бар'єрах, обмежене використання деривативів, зростання ролі державного Державного експортно-кредитного агентство України. Проаналізовано кейси Kormotech, АрселорМіттал Кривий Ріг та Метінвест щодо адаптації до вимог Вуглецевого механізму прикордонного коригування та Регламенту Європейського Союзу щодо боротьби зі знелісненням. Здійснено порівняльне зіставлення міжнародного та національного підходів у табличній формі та запропоновано практичні проекції трансферу міжнародного досвіду для гармонізації вітчизняної практики зі стандартами ISO 31000 та COSO ERM.
Механізми управління фінансовими ризиками підприємства в умовах економічної нестабільності
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Марценюк, Олена Василівна; Martseniuk, Olena; Руда, Оксана Леонтіївна; Ruda, Oksana; Ковальчук, Анна Ігорівна; Kovalchuk, Anna
Статтю присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів формування механізмів управління фінансовими ризиками підприємства в умовах економічної нестабільності. Актуальність дослідження зумовлена суттєвим ускладненням фінансового середовища функціонування підприємств України, що характеризується впливом воєнних дій, інфляційних процесів, валютних коливань, зміною вартості кредитних ресурсів, порушенням виробничо-логістичних зв’язків, зниженням ділової активності та високим рівнем невизначеності. Обґрунтовано, що в сучасних умовах управління фінансовими ризиками має здійснюватися не як реакція на вже реалізовані загрози, а як безперервний процес їх ідентифікації, оцінювання, прогнозування та попередження. Встановлено, що фінансові ризики підприємства формуються під одночасним впливом валютних, кредитних, процентних, інфляційних, інвестиційних ризиків та ризику ліквідності, які є взаємопов’язаними та здатні посилювати негативний вплив один одного. Доведено необхідність переходу від фрагментарного управління окремими видами ризиків до комплексної адаптивної системи фінансового ризик-менеджменту. Проаналізовано основні фактори економічної нестабільності та визначено механізми їх впливу на фінансовий стан підприємств. Обґрунтовано доцільність використання системи раннього попередження, що передбачає постійний моніторинг ключових фінансових індикаторів, оцінювання ймовірності та потенційного впливу ризикових подій, формування ризик-лімітів і визначення пріоритетних напрямів реагування. Запропоновано комплексний механізм управління фінансовими ризиками підприємства, який охоплює моніторинг ризикового середовища, ідентифікацію та ранжування ризиків, кількісне і якісне оцінювання, вибір інструментів реагування, контроль результативності та коригування управлінських рішень. Особливу увагу приділено застосуванню сценарного аналізу, стрес-тестування, диверсифікації джерел фінансування, управлінню ліквідністю, контролю дебіторської заборгованості, оптимізації структури боргового капіталу та зниженню валютної експозиції. Обґрунтовано систему показників оцінювання ефективності ризик-менеджменту та визначено практичні напрями її цифровізації.