Інституційний репозиторій Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет"
Архів містить у відкритому доступі наукові публікації викладачів та співробітників Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет", матеріали доповідей та конференцій, навчально-методичну літературу, статті з наукової періодики.
Відкритий архів надає можливість для самостійного розміщення наукових праць ("самоархівування ").
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Теоретико-прикладні аспекти вилучення держав з міжнародних організацій у контексті міжнародно-правової відповідальності
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Гачкевич, А. О.; Hachkevych, А. О.; Буцяк, М. М.; Butsiak, М. М.; Данів, В. М.; Daniv, V. M.
Стаття присвячена проблемі забезпечення дотримання норм міжнародного права в умовах, коли участь у міжнародних організаціях стала поширеною формою міжнародного співробітництва держав. Окреслена проблема розглядається з погляду оцінювання ефективності процедури вилучення держави зі складу міжнародної організації, застосовуваної під час порушень міжнародно-правових зобов’язань державами як альтернатива призупиненню членства.
Використання спеціальних знань під час розслідування злочинів проти довкілля в умовах воєнного стану
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Пархоменко, Ю. М.; Parkhomenko, Yu. M.; Дмитрієв, Ю. Є.; Dmytriiev, Yu. Ye.
Стаття присвячена комплексному дослідженню теоретико-праксіологічних засад використання спеціальних знань під час розслідування злочинів проти довкілля, вчинених в умовах воєнного стану. Обґрунтовано, що повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України зумовила безпрецедентні за масштабами та наслідками екологічні ураження, що зі свого боку істотно ускладнило процес досудового розслідування та актуалізувало потребу в трансформації криміналістичних підходів до збирання й дослідження доказової інформації. Встановлено, що умови воєнного стану детермінують якісні зміни в структурі слідчої діяльності, які проявляються в підвищеній небезпеці проведення процесуальних дій, обмеженому доступі до місць подій, високій динаміці руйнування слідової картини внаслідок бойових дій, а також у потенційно транскордонному характері екологічних наслідків.
Межі процесуальної активності судді під час судового розгляду кримінального провадження
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Оверко, І. І.; Overko, І. І.; Вербіцький, А. С.; Verbitsky, A. S.
Стаття присвячена дослідженню меж процесуальної активності судді під час судового розгляду кримінального провадження в Україні. Доведено, що конституційні засади судочинства, закріплені в статті 129 Конституції України, визначають принципи законності, рівності сторін, змагальності та свободи в наданні доказів. У центрі уваги – баланс між активною роллю суду як гаранта правосуддя й обмеженням його втручання в диспозитивність сторін. Підкреслюється, що суддя має створювати умови для реалізації прав учасників процесу, але не може підміняти функції сторін у доказуванні.
Зловживання гуманітарними та волонтерськими механізмами як спосіб незаконного переправлення осіб через державний кордон
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Нагалка, Я. Я.; Nahalka, Ya. Ya.
Стаття присвячена дослідженню зловживання гуманітарними та волонтерськими механізмами як одного із способів незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Актуальність теми зумовлена тим, що в умовах воєнного стану гуманітарна допомога та волонтерська діяльність набули особливого суспільного значення, оскільки забезпечують підтримку Збройних Сил України, інших військових формувань, внутрішньо переміщених осіб, постраждалого цивільного населення, медичних закладів та інших суб’єктів, які потребують невідкладної допомоги. Водночас саме високий рівень суспільної довіри до волонтерства, спрощення окремих організаційних
процедур, потреба в оперативному переміщенні вантажів і людей, а також специфіка правового режиму воєнного стану створюють умови для протиправного використання гуманітарних і волонтерських інструментів. У статті обґрунтовано, що зловживання такими механізмами не потрібно розглядати лише як формальне порушення правил перетинання кордону. У разі якщо гуманітарний або волонтерський статус використовується для організації, забезпечення, прикриття чи полегшення незаконного переправлення осіб, відповідні дії можуть набувати кримінально-правового значення в контексті ст. 332 Кримінального кодексу України. Особливу увагу приділено розмежуванню законної волонтерської діяльності, добросовісного перевезення гуманітарної допомоги та кримінально караного використання таких механізмів для створення видимості правомірного виїзду особи за межі України. Визначено, що ключовими ознаками протиправності є недостовірність мети виїзду, використання документів або організаційних рішень не за їхнім призначенням, наявність корисливого мотиву, попередня домовленість між учасниками, а також спрямованість дій на фактичне обходження прикордонного та мобілізаційного режимів. Зроблено висновок, що протидія таким зловживанням має здійснюватися не за рахунок необґрунтованого ускладнення законної волонтерської діяльності, а через удосконалення перевірки підстав для виїзду, підвищення прозорості гуманітарних перевезень,
міжвідомчу взаємодію, цифровий контроль, належне документування фактичної мети поїздки та чітке відмежування добросовісних волонтерів від осіб, які використовують гуманітарну сферу як прикриття для кримінально протиправної діяльності. Такий підхід дає змогу одночасно захищати державний кордон, не підриваючи значення волонтерства як важливого елементу громадянської підтримки держави в умовах війни.
Особливості збирання цифрових доказів у провадженнях щодо розголошення державної таємниці
(ПВНЗ "Європейський університет", 2026) Лайтаренко, О. В.; Laitarenko, O. V.
У статті досліджено комплекс правових і технічних проблем, що виникають під час збирання цифрових доказів у кримінальних провадженнях, пов’язаних із розголошенням державної таємниці. Наголошено на особливій чутливості таких доказів, адже навіть незначні порушення процедури їхнього вилучення чи збереження можуть поставити під сумнів їх допустимість у суді. Визначено, що цифрові матеріали набувають процесуального статусу лише за умови суворого дотримання вимог кримінального процесуального законодавства, а також підкреслюється, що цифрові докази в провадженнях про розголошення державної таємниці є не лише інструментом встановлення істини, а й потенційним джерелом ризику для національної безпеки. Саме тому вказано на потребі в комплексному підході, який поєднує правові гарантії та технічні стандарти. Важливим є те, що цифрові матеріали повинні відповідати критеріям автентичності, цілісності й процесуальної чистоти. Будь-яке втручання в їх структуру або порушення процедури вилучення може призвести до визнання доказів недопустимими.