Розумність строків як засада кримінального провадження в Україні: стан правового забезпечення крізь призму практики Європейського суду з прав людини

Abstract

Наукова робота присвячена вивченню теоретичних та практичних аспектів принципу розумності строків у кримінальному провадженні. Автором було здійснено дослідження особливостей правового забезпечення та реалізації засади розумних строків в кримінальному процесі України крізь призму судової практики Європейського суду з прав людини. Наголошено на тому, що актуальність дослідження питань розумності строків у кримінальному провадженні зумовлена тим, що: 1) ця засада є певною новелою для вітчизняного кримінального процесу, яка введена вперше в положення кримінального процесуального законодавства України у 2012 році; 2) в Україні можна спостерігати високий рівень нереалізованості або пряме порушення права людини на справедливий суд упродовж розумного строку, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; 3) на фоні євроінтеграційних процесів в Україні загострюється необхідність у вдосконаленні та реформуванні кримінально-процесуального законодавства з метою забезпечення законності, справедливості та людиноцентризму в судовій та слідчій діяльності. У якості мети свого наукового дослідження автор визначив проведення аналізу правового забезпечення принципу розумності в кримінально-процесуальному законодавстві, встановлення стану його реалізації у вітчизняній юридичній практиці, визначення основних недоліків його правового забезпечення та шляхів їх усунення. Автором з’ясовано стан наукового дослідження окресленої теми, було звернуто увагу на питання доктринального визначення поняття розумності як правового феномену, розуміння строків в кримінальному процесі та їх відмінності від інших суміжних юридичних понять, визначення початку та кінця перебігу розумних строків тощо. Також автором акцентовано увагу на гострих проблемах, пов'язаних із порушенням права громадян України на справедливий суд у розумні строки, дослідивши найбільш змістовні рішення Європейського суду з прав людини. Серед таких проблем, зокрема, було визначено: недотримання розумності строків на стадії судового провадження у зв'язку із відсутністю конкретних строків його здійснення; випадки багаторічного тримання підозрюваної особи в стінах слідчих ізоляторів в нестерпних умовах; завантаженість місцевих загальних судів, як причина затягування судового розгляду матеріалів кримінального провадження. В результаті автором запропоновано шляхи їх усунення, серед яких: встановлення дисциплінарної відповідальності посадових осіб, обов'язку держави відшкодувати невинній особі шкоду, завдану тримання під вартою, внесення змін по кримінального процесуального законодавства України.