Конкурентоспроможність національної економіки: теоретико-методологічні основи та детермінанти формування

Abstract

У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження сутності, структури та детермінант конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобальної трансформації світового господарства. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність держави є багаторівневою економічною категорією, що відображає здатність забезпечувати стале економічне зростання, інноваційний розвиток, ефективне використання наявних ресурсів та підвищення добробуту населення через інтеграцію у міжнародні ринки. Проведено узагальнення класичних і сучасних теорій конкурентоспроможності – від підходів А. Сміта й Д. Рікардо до концепцій М. Портера, П. Кругмана та Б. Айгінгера, які підкреслюють роль інновацій, технологічного розвитку, знань, людського капіталу та ефективності інституцій. Визначено, що конкурентоспроможність національної економіки формується під впливом економічних (інвестиційна активність, продуктивність праці, розвиток інфраструктури, технологічне оновлення), соціальних (якість і рівень освіти людського капіталу, соціальна згуртованість, інноваційна культура), інституційних (ефективність державного управління, стабільність правової системи, прозорість регулювання) та зовнішньоекономічних чинників (глобалізація, міжнародна інтеграція, участь у глобальних виробничих і фінансових ланцюгах, залучення прямих іноземних інвестицій). У статті окреслено стратегічні напрями підвищення конкурентоспроможності України: цифровізацію економіки та розвиток IT-інфраструктури, екологізацію виробництва і впровадження «зеленої» економіки, розбудову інноваційної екосистеми та науково-технічного потенціалу, зміцнення партнерства між державою, бізнесом і науковими установами, стимулювання експорту високотехнологічної продукції та послуг, а також залучення сталих інвестицій і інтеграцію у міжнародні торговельні блоки та економічні союзи. Особлива увага приділяється ролі інтернаціоналізації та інтеграції у глобальні економічні ланцюги як ключового чинника підвищення конкурентоспроможності та технологічного оновлення національної економіки. Підкреслено, що реалізація цих комплексних стратегічних заходів забезпечить довгострокову економічну стійкість, підвищення продуктивності праці, інноваційний розвиток та зміцнення міжнародної конкурентної позиції України.