Інститут постійного нейтралітету як чинник глобальної безпеки: правові засади та трансформація

Abstract

Стаття присвячена дослідженню інституту постійного нейтралітету як міжнародно-правової категорії та його ролі в підтриманні глобальної безпеки. Проаналізовано історичні передумови виникнення нейтралітету, його закріплення в міжнародних договорах та еволюцію під впливом світових воєн і трансформацій міжнародної системи. Визначено ключові ознаки та зобов’язання постійно нейтральних держав, а також умови набуття й підтримання такого статусу. Розглянуто співвідношення нейтралітету з нормами Статуту ООН, а також дискусії щодо його актуальності в сучасних міжнародних відносинах. Наголошено на зростанні значення активного нейтралітету, що передбачає миротворчу діяльність, гуманітарну допомогу та посередництво в конфліктах. Підкреслено, що модернізація цього інституту здатна зберегти його ефективність як чинника стабільності в умовах глобалізаційних викликів і нових загроз міжнародній безпеці. Особлива увага приділяється питанням сумісності нейтралітету за участю держав у міжнародних організаціях і санкційних механізмах. Зроблено висновок, що постійний нейтралітет зберігає потенціал, але потребує адаптації до сучасних реалій. Доведено, що за умови оновлення його концептуальної бази нейтралітет може відігравати важливу роль у формуванні нових підходів до запобігання конфліктам. Крім того, він може стати інструментом посилення міжнародної співпраці в гуманітарній і безпековій сферах. Дослідження також підкреслює, що ефективна реалізація принципів нейтралітету вимагає консолідованої підтримки міжнародної спільноти. Розглянуті приклади держав свідчать, що за умови дотримання правових і політичних зобов’язань нейтралітет здатен залишатися дієвим механізмом міжнародної стабільності.