Організаційна культура, як фактор впливу на формування мотиваційних програм персоналу організації
Вантажиться...
Дата
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті проаналізовано та узагальнено основні положення теорії організаційної культури організацій, яка отримала широке розповсюдження і використання в усьому світі. Практична і теоретична зацікавленість в питаннях управління організаційною культурою ґрунтується на важливому значенні, яке вона справляє на цілі, методи та стратегію діяльності організацій. В умовах сучасного сьогодення перед організаціями постає великий виклик — як ефективно використовувати інструменти менеджменту для стимулювання персоналу. Проблема ця не нова, але в
умовах військового стану на території України це питання набуває особливої актуальності.
Це пояснюється кількома причинами. Переважна більшість організацій в умовах війни не в змозі повної мірою матеріально стимулювати свій персонал. Тому топ менеджменту організацій необхідно знаходити інші методи, які б могли додатково мотивувати персонал без використання
значних фінансових ресурсів. Тому організації повинні впроваджувати альтернативні заходи, які покращать згуртованість персоналу їх моральний стан та забезпечать зменшення плинності кадрів. Одним із підходів до мотивації персоналу, який дозволив би досягти цілей покращення морального духу, згуртованості персоналу, зменшення плинності кадрів і поліпшення адаптації нових співробітників є формування ефективної організаційної культури. Найважливішою функцією організаційної культури є її мотиваційна складова, яка забезпечує зростання ефективності використання людських ресурсів та економічної ефективності організації в цілому і проявляється шляхом сприяння підвищенню продуктивності праці, стимулювання креативного мислення і прояву лідерських здібностей персоналу. Організаційна культура є стержнем кожної компанії. Вона формує атмосферу робочого середовища, визначає цінності та норми, які керують діяльністю співробітників. Ця культура не лише відображається у внутрішніх процесах організації, але і має великий вплив на формування та ефективність мотиваційних програм для
персоналу, що надає поглибленому вивченню даного питання особливе значення.
Опис
This article analyzes and summarizes the main principles of organizational culture theory, which gained widespread use worldwide. Both practical and theoretical interest in managing organizational culture stems from its significant impact on organization’s goals, methods, and operational strategies.
In today’s context, organizations face challenge of effectively utilizing management tools to motivate personnel. This challenge becomes particularly acute amid military situation in Ukraine for several reasons. The majority of organizations during wartime are unable to fully financially incentivize their personnel. Therefore, top management must find alternative methods to motivate employees without substantial financial resources. Implementing alternative measures becomes crucial for enhancing employee cohesion, morale, and reducing turnover. One approach to achieving these goals and
improving adaptation of new employees is through cultivating an effective organizational culture. The motivational component of organizational culture is the most crucial function, facilitating efficient use of human resources and improving overall organizational effectiveness. This could be achieved by
increasing labor productivity, stimulating creative thinking, and developing leadership qualities among personnel. Organizational culture forms basis of every company, shaping work environment and defining values and norms guiding employee activities. This culture not only manifests in internal
organizational processes but also significantly influences development and effectiveness of employee motivation programs, making a deep exploration of this issue particularly meaningful.
Ключові слова
Бібліографічний опис
Денисенко А. А., Саблук Р. П. Організаційна культура, як фактор впливу на формування мотиваційних програм персоналу організації // Економіка і управління. 2024. Вип. 3. С. 92-99.