АНАЛІЗ ФАЛЬСИФІКАЦІЙ ІСТОРИЧНИХ ФАКТІВ ТА ПОДІЙ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ РОСІЙСЬКОЮ ПРОПАГАНДОЮ

Abstract

У статті акцентовано увагу на найбільш поширених історичних фейках, що використовує російська пропаганда у інформаційній війні проти України; окреслено витоки цих фейків та їхні трансформації. Історичні фальсифікації, спотворення, табуювання – це було та є частиною інформаційної війни російської пропаганди проти України та українців. Свою потужну пропагандистську кампанію російська федерація скеровує як на внутрішнього споживача (всередині країни), так і безпосередньо на населення України та багатьох інших країн. Більшість історичних фейків російської пропаганди своїми витоками сягають ще часів російської імперії та СРСР. Переживши певні трансформації, вони особливо актуалізовані в інформаційному просторі після 2014 р. Основоположними стрижнями російської пропаганди щодо фальсифікації фактів та подій в історії України є: «братні народи росіяни та українці» (витоки наративу – в ХVІІ ст.); одноосібне присвоєння києворуської культурної спадщини (обіграється подібність слів Русь та росія, образ князя Володимира Великого, православна спадщина тощо); «Україна – країна, якої немає» (вигадка австрійського генштабу, створена владіміром лєніним, возз’єднана сталіним і т.ін.); перемога у Другій світовій війні (яка трактується як «вєлікая отєчєствєнная» й хронологічні рамки звужені до 1941-1945 рр.); привласнення перемоги у Другій світовій війні, при одночасному применшенні ролі інших країн та, зокрема, паплюження ролі українців та України у цій війні. Окремим пунктом в російській пропаганді є «Крим-наш» – сакралізація Криму як споконвічно російської території, стирання згадок про будь-які поразки, пов’язані з Кримом, а також нищення пам’яті про кримських татар та інші народи, які з давніх-давен проживали в Криму. Також акцентується увага на виключному внеску російської імперії та СРСР у розвиток південних та східних областей України.