Антикризове управління та система ризик-менеджменту як інструменти розвитку безпекового середовища суб’єктів господарювання

Abstract

Метою статті є обґрунтування ролі антикризового управління та системи ризик-менеджменту як важливих інструментів формування безпекового середовища організації й розробленні концептуального підходу до їх інтеграції. Наукові результати, отримані в процесі дослідження, ґрунтуються на використанні комплексу загальнонаукових та спеціальних методів, що підтверджують їх достовірність, зокрема: логічного узагальнення, індукції, дедукції, аналізу, синтезу, системного підходу, методів порівняння, моделювання тощо. Розглянуто сутність антикризового управління та ризик-менеджменту як взаємопов’язаних елементів єдиної системи управління, що формують вектор забезпечення безпекового середовища організації. Доведено, що сучасні умови господарювання, зокрема високий рівень турбулентності зовнішнього середовища, цифровізація економіки та зростання глобальних ризиків, зумовлюють необхідність інтеграції превентивних і реактивних управлінських механізмів. Акцентовано увагу на тому, що кризові явища мають комплексний характер і впливають на всі сфери діяльності організації, зокрема фінансову стійкість, операційну ефективність, кадровий потенціал та інформаційну безпеку. Обґрунтовано, що ефективне поєднання системи ризик-менеджменту, яка забезпечує ідентифікацію та оцінювання ризиків, та антикризового управління, спрямованого на оперативне реагування і відновлення, сприяє підвищенню рівня організаційної стійкості. Особливу увагу приділено розробленню концептуальної моделі формування безпекового середовища організації, що базується на інтеграції стратегічного, тактичного та операційного рівнів управління, а також використанні економіко-математичного підходу до оцінювання рівня безпеки. Запропоновано інтегральний показник безпеки, який дозволяє кількісно оцінити ефективність управлінських рішень у сфері ризик-менеджменту та антикризового управління. Зроблено висновок про доцільність впровадження комплексного, системного підходу до управління ризиками, що передбачає використання сучасних цифрових інструментів, формування ризик-орієнтованої культури управління та забезпечення адаптивності організацій до змін зовнішнього середовища задля досягнення стійкого розвитку.