Відмежування привласнення у сфері службової діяльності від суміжних складів кримінальних правопорушень
Вантажиться...
Дата
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Статтю присвячено розкриттю особливостей відмежування привласнення у сфері службової діяльності від суміжних складів кримінальних правопорушень з урахуванням актуальної судової практики Верховного Суду. Звернено увагу, що за своєю сутністю привласнення є протиправним, безоплатним вилученням винною особою чужого майна, яке перебувало в правомірному володінні такої особи, з подальшим наміром обернути його на свою користь чи на користь третіх осіб, що призводить до незаконного володіння та користування вилученим майном для покращення власного матеріального становище за рахунок викраденого предмета посягання. Визначено, що якісне запобігання кримінальним правопорушенням неможливе без глибокого розуміння їхньої кримінально-правової природи, що охоплює чітке відмежування певного складу правопорушення від суміжних, що зі свого боку дає змогу ефективно розробляти заходи з протидії конкретним видам кримінальних правопорушень, а тому важливо враховувати різницю між привласненням, розтратою, зловживанням службовим становищем та іншими суміжними правопорушеннями, як-от шахрайство, службове підроблення або отримання неправомірної вигоди, встановлення відмінностей між якими базується на визначенні правового статусу майна, способу заволодіння ним, мотивів і мети діяння. Також на основі аналізу судової практики підкреслено потребу в чіткому розмежуванні привласнення через зловживання службовим становищем від таких правопорушень, як крадіжка чи шахрайство, де основним критерієм є спосіб заволодіння майном, оскільки якщо в разі шахрайства власник майна передає його добровільно під впливом обману чи зловживання довірою, то під час привласнення службова особа отримує контроль над майном законно, але згодом умисно обертає його на свою користь.
Опис
The article is devoted to the disclosure of the peculiarities of distinguishing misappropriation in the sphere of official activity from related corpus delicti of criminal offences with due regard to the current case law of the Supreme Court. It is noted that, by its very nature, misappropriation is an unlawful, gratuitous seizure by a guilty person of another's property which was in the lawful possession of such a person, with the subsequent intention to turn it in his/her favour or in favour of third parties, which leads to illegal possession and use of the seized property to improve his/her own financial situation at the expense of the stolen object of the encroachment. It is determined that high-quality prevention of criminal offences is impossible without a deep understanding of their criminal law nature, which includes a clear distinction between a certain offence and related ones, which, in turn, allows for effective development of measures to counteract specific types of criminal offences, and therefore it is important to take into account the difference between misappropriation, embezzlement, abuse of office and other related offences, such as fraud, forgery or obtaining undue advantage, and establishment of a distinctive identity. Based on the analysis of case law, the author also emphasises the need for a clear distinction between misappropriation by abuse of office and such offences as theft or fraud, where the main criterion is the method of seizing property, since in fraud the owner of property transfers it voluntarily under the influence of deception or breach of trust, while in misappropriation an official gains control over property legally, but subsequently intentionally turns it in his/her favour.
Ключові слова
Бібліографічний опис
Шекун І. В. Відмежування привласнення у сфері службової діяльності від суміжних складів кримінальних правопорушень // Європейський правничий часопис. 2025. № 6-7. С. 165–170.