Епістемологічні основи цифровізації обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю підприємства

Abstract

У статті концептуально обґрунтовано епістемологічні основи цифровізації обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю підприємства. Показано, що цифрова трансформація змінює не лише інструментарій обліку й аналізу, а й самі умови виникнення, валідації та легітимації знань у менеджменті. У межах цифрової парадигми знання постають як результат взаємодії людини, даних, алгоритмів і технологічної інфраструктури; формується алгоритмічна раціональність, у якій істинність визначається не лише професійною експертизою, а й якостями інформаційного середовища (швидкодія, масштабованість, прозорість, інтегрованість). Розкрито онтологічні й гносеологічні виміри цифрового знання: відхід від статичної документально-фактографічної моделі до динамічних потоків даних, що породжують аналітичні інсайти за допомогою машинного навчання та штучного інтелекту; переорієнтація від ретроспективного до прогностичного мислення; посилення ролі якості даних, метаданих і трасованості. Обґрунтовано реконфігурацію професійних ролей: бухгалтер і аналітик еволюціонують у архітекторів знань і кураторів інформаційних потоків, здатних проектувати когнітивні моделі бізнес-процесів, налаштовувати алгоритми, керувати ризиками даних і забезпечувати пояснюваність результатів. Сформульовано методологічні принципи побудови цифрової системи обліково-аналітичного забезпечення: синергетичність (цілісна інтеграція обліку, аналітики, ІТ та управління), достовірність і прозорість (верифікованість першоджерел, контроль якості та незмінність записів), когнітивна адаптивність (самонавчання моделей, чутливість до контексту, сценарний підхід), інтелектуалізація процесів (перехід від обчислень до інтерпретацій і рекомендацій) та орієнтація на рішення (зв’язок знань із управлінською дією і створенням цінності). Показано, що впровадження цих принципів формує когнітивно-технологічне середовище підприємства, у якому дані стають економічними сутностями, а знання – багаторазовим активом, що підтримує стратегічне планування, бюджетування, комплаєнс і ризик-менеджмент. Запропоновано концептуальну рамку переходу від реєстраційної логіки до когнітивно-алгоритмічної, яка поєднує управління даними, аналітику, правові вимоги та етичні стандарти використання ШІ, забезпечуючи відтворюваність, пояснюваність і відповідальність рішень. Наукова новизна полягає у трактуванні цифровізації як епістемологічної зміни, що перевизначає природу істини в обліково-аналітичних системах та піднімає планку професійних компетентностей до рівня управління знаннями. Практична значущість проявляється у можливості проектування адаптивних, самонавчальних контурів управління, які забезпечують релевантні, достовірні та прогностичні знання для підвищення ефективності діяльності в умовах цифрової економіки.