Соціально-системні виміри управлінської енергії: методологічні засади

Abstract

Стаття присвячена соціально-системному аналізу організаційної сутності управлінської енергії, її визначальної ролі в суспільно-економічних та політичних процесах. Цей аналіз був реалізований через методологічне втручання у соціально-системний вимір управління та самоуправління як співвідношення властивості та діяльності. У цьому контексті формула «суб’єкт-об’єкт» управління не є коректною саме у такому зображенні, оскільки обидві її частини розташовані як рівнозначні елементи єдиного процесу з постійним інформаційним обміном енергією. З’явилась трагічна небезпека, зокрема і особливо в Україні, залежності самої долі об’єкту від суб’єкту управління, від управлінського тероризму на рівня міждержавної соціальної системи. Тому, головне позбавити управління на будь-якому рівні і в будь-якому об’єкті самої можливості принципових негативних суб’єктивістських витрат тим більш трагічних для об’єкту управління. Така можливість закладена у потенціалі розвитку управлінської діяльності, в якій наявна основна енергія, якою може живитися і об’єкт, і суб’єкт управлінської діяльності – його культура, компетентність, професіоналізм. Адже основним завданням управління є створення максимального простору для реалізації самоуправлінського потенціалу соціальної системи, оскільки ця здатність є тим її станом, при якому вона (соціальна система) створює загальнолюдські засади цивілізаційного існування скрізь призму інтересів людини та самоцінності гуманістичних пріоритетів життєдіяльності людей в історичному просторі і часі.