Мета та завдання інституту спеціального кримінального провадження

Abstract

У статті окреслено особливості мети та завдань інституту спеціального кримінального провадження порівняно із загальною формою кримінального провадження. Актуальність предмета статті зумовлено потребою в умовах війни забезпечити спроможність компетентних державних інституцій провадити дієве кримінальне провадження, зокрема, з метою переслідування осіб, відповідальних за воєнні злочини та злочини проти людяності, які переховуються за кордоном або на окупованих територіях, а також військовополонених, стосовно яких було ухвалено рішення про обмін і він відбувся. Відмічено, що, порівняно із загальним порядком кримінального провадження, мета провадження in absentia обумовлюється специфічністю реалізації прав обвинувачених, визначенням дієвих заходів для їхнього забезпечення, потребою у фіксації загальновизнаних умов законності процесу як кроку на поступах розвитку цього інституту. Узагальнено, що направленість спеціального кримінального провадження ЄСПЛ охоплює: 1) забезпечення дієвості правосуддя та невідворотності покарання, оскільки провадження in absentia дає змогу здійснювати судовий розгляд щодо осіб, які навмисно ухиляються від правосуддя, а також у разі, коли їхнє місцеперебування невідоме; 2) забезпечення отримання прав підозрюваного / обвинуваченого, оскільки, зокрема, навіть у разі заочного розгляду особа має бути в належний спосіб поінформована про кримінальне провадження, а також повинна мати можливість ініціювати перегляд вироку; 3) захист суспільного (публічного) інтересу, оскільки розгляд справ за відсутності обвинуваченого дає змогу ефективно боротися із серйозними злочинами, як-от воєнні злочини, тероризм, корупція тощо, уникаючи ситуацій, коли правосуддя може бути заблоковане через фізичну відсутність обвинуваченого. На основі аналізу практики ЄСПЛ виокремлено такі основні завдання спеціального кримінального провадження, як: забезпечення обізнаності обвинуваченого про судове провадження; надання можливості перегляду вироку; гарантування права на захист; запобігання зловживанням з боку обвинувачених через переховування від правосуддя; визначення меж правосуддя in absentia відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини.