Правові основи та інституційні механізми економічної взаємодії держав-учасниць NAFTA в контексті сучасного міжнародного права

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз правових основ та інституційних механізмів економічної взаємодії держав-учасниць Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (NAFTA) у контексті сучасного міжнародного економічного права. Досліджено еволюцію нормативно-правової бази NAFTA та її трансформацію в Угоду США – Мексика – Канада (USMCA / CUSMA), що відображає адаптацію регіональної інтеграційної моделі до нових глобальних викликів. Визначено, що правова система NAFTA ґрунтувалася на принципах лібералізації торгівлі, недискримінації, захисту інвестицій і поступового усунення бар’єрів у торгівлі, що забезпечило формування стабільного економічного простору між державами-учасницями. Особливу увагу приділено аналізу інституційних механізмів регулювання економічної взаємодії, зокрема діяльності Комісії з вільної торгівлі, спеціалізованих комітетів і процедур врегулювання спорів. Обґрунтовано, що інституційна складова відіграє системоутворювальну роль у забезпеченні ефективності інтеграційних процесів, сприяючи реалізації договірних норм і підтриманню правової визначеності у відносинах між державами. Встановлено, що розвиток цих механізмів супроводжується їхнім поступовим ускладненням та підвищенням функціональної ефективності. Проаналізовано вплив сучасного міжнародного економічного права на модернізацію інтеграційних процесів у межах NAFTA, зокрема в контексті універсалізації правових стандартів, розвитку міжнародного інвестиційного права, поширення нових сфер регулювання (цифрова економіка, електронна комерція), а також інтеграції соціальних та екологічних аспектів у структуру економічних відносин. Визначено, що трансформація NAFTA в USMCA / CUSMA зумовлена потребою в адаптації до глобальних змін, охоплюючи цифровізацію, зростання ролі сталого розвитку та переосмислення механізмів захисту інвестицій. Зроблено висновок, що сучасне міжнародне економічне право є ключовим чинником трансформації регіональних інтеграційних об’єднань, визначаючи напрями їхнього розвитку та сприяючи формуванню більш комплексної моделі правового регулювання економічної взаємодії держав. Отримані результати можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях та під час формування ефективної зовнішньоекономічної політики держав.