Сценарний підхід до стабілізації та відновлення малих форм господарювання в умовах повоєнного відновлення аграрного сектору України

Abstract

У статті обґрунтовано сценарний підхід до стабілізації та повоєнного відновлення малих форм господарювання в аграрному секторі України, що набуває критичної актуальності через безпрецедентні деструктивні наслідки повномасштабної агресії. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування та розробка адаптивної стратегічної моделі (дорожньої карти) підтримки малих форм господарювання аграрної галузі, що передбачає поетапний перехід від безпекової стабілізації до структурної модернізації та євроінтеграційної трансформації. Методологічну основу становлять монографічний аналіз, метод експертного оцінювання, статистико-економічний метод, а також інструментарій сценарного прогнозування, що дає змогу врахувати багатовимірну невизначеність воєнного та повоєнного періоду. Отримані результати засвідчують, що найвищий інтегральний індекс пріоритетності має гуманітарне розмінування сільгоспземель (4,4 з 5), що визначає саму можливість господарської діяльності, тоді як грантова підтримка оборотного капіталу та пільгове кредитування посідають другу позицію. Розроблена трирівнева модель структурує заходи за етапами: фізичне відновлення доступу до землі, відновлення виробництва через грантові програми та структурна модернізація з інтеграцією у ланцюги доданої вартості. Сценарний аналіз демонструє, що оптимістичний сценарій (зростання кількості господарств на 8–10% щорічно) потребує прискорення темпів розмінування до понад 65 тис. га на рік, тоді як фактичний показник 2025 р. становив лише 12–14 тис. га, що формує істотний розрив між потребою та спроможністю. Висновки підтверджують, що темпи розмінування та обсяги грантового фінансування є керованими змінними, вплив на які здатен змістити фактичну траєкторію в бік позитивних змін. Практична цінність статті полягає у створенні інструментарію адаптивного управління аграрною політикою в умовах обмежених фінансових ресурсів, що дозволяє органам державної влади та міжнародним донорам обґрунтовано розподіляти пріоритети підтримки малих агроформувань, враховуючи багатофакторну невизначеність та критичну залежність від безпекових передумов.