Корпоративна культура транспортних підприємств в контексті сталого розвитку

Abstract

Важлива роль у забезпеченні сталого розвитку відводиться транспортній системі. Це пов’язано з тим, що транспорт є найважливішим інструментом вирішення соціальних, економічних і технологічних проблем, а його функціонування супроводжується негативним впливом на навколишнє середовище, виникненням дорожньо-транспортних пригод, заподіянням шкоди здоров'ю людей. Інноваційна діяльність підприємств, коли підтримується їхній сталий розвиток, передбачає не лише випуск нових продуктів чи послуг, а й постійні зміни всередині організації. Це стало важливою вимогою сталого функціонування підприємств в умовах оцифрування та сталого розвитку. Менеджери, директори та керівники компаній визнають зростаюче значення організаційної корпоративної культури для ключових показників їхньої діяльності (прибутковість, конкурентоспроможність, інновації, стійкість бізнесу тощо). Важливість організаційної культури зростає в умовах глобалізації, оцифрування та діджиталізації всіх процесів, а також розширення контактів і зростання віддаленого обміну інформацією в умовах сталого розвитку. Мета дослідження – дослідити особливості формування корпоративної культури транспортних підприємств в контексті сталого розвитку та досягнення Цілей сталого розвитку до 2030 року. Планування як найважливіша функція управління дозволяє підвищити соціально-екологічну безпеку та економічну ефективність діяльності транспортних підприємств, а значить, поліпшити якість роботи. Корпоративна культура транспортних підприємств відіграє ключову роль у досягнення Цілей сталого розвитку та визначає напрямки взаємодії із навколишнім середовище, співробітниками та суспільством у цілому. Основними напрямами модернізації корпоративної культури транспортних підприємств в контексті сталого розвитку є: посилення екологічної відповідальності (через зменшення викидів, зростання енергоефективності, ефективне управління відходами); соціальної відповідальності (безпека, соціальний діалог, підтримка громад); економічна стійкість (запровадження інновацій, раціональне використання ресурсів, зниження витратності матеріалів та підвищення продуктивності).