Свідомі й несвідомі механізми психологічного захисту студентів університету в кризових умовах

Abstract

Динамічні зміни в сучасному суспільстві внаслідок війни викликають значне емоційне напруження в студентів, провокують внутрішні конфлікти та створюють додаткові причини розчарувань і фрустрацій. Методами, застосованими в дослідженні, що лягло в основу цієї статті, стали психодіагностичні методики Індекс життєвого стилю (LSI), Оціночна шкала стресових подій (IES-R), Шкала резильєнтності (CD-RISC-10), Експрес-діагностика психологічної безпеки особистості, Опитувальник посттравматичного зростання (PTGI). Вибірку досліджуваних становили 50 студентів університету віком від 18 до 22 років (25 хлопців і 25 дівчат). Виявлені найбільш застосовувані механізми психологічного захисту студентів університету в сучасних кризових умовах, пов’язаних з російсько-українською війною: компенсація, інтелектуалізація, заперечення, витіснення, регресія та проєкція (перераховані в нисхідному порядку). Підкреслена невід’ємність сфер свідомого й несвідомого, незважаючи на певну автономність, вони є взаємопов’язаними та співвіднесеними між собою. Хоча механізми психологічного захисту є несвідомими компонентами психіки, вони можуть досягати більшого або меншого ступеня усвідомлення молодими людьми та є цінними ресурсними структурними компонентами особистості. Завдяки ним оцінювання кризових умов опосередковано діяльністю свідомих, передсвідомих і несвідомих процесів психіки молодої людини. Гендерні особливості, виявлені в дослідженні, полягали в тому, що чоловікам більше властиві регресія та проєкція, вища резильєнтність і ціннісно-смислові й пов’язані із внутрішнім комфортом шкали психологічної безпеки, а в посттравматичному зростанні вони здебільшого обирають нові можливості, тоді як дівчатам властиві здебільшого заперечення, компенсація та інтелектуалізація, а в посттравматичному зростанні – стосунки з іншими, особистісна сила та цінування життя.