Поняття виконавчого провадження

Abstract

У науковій статті висвітлено окремі думки вчених-правників щодо сутності поняття «виконавче провадження». Досліджуючи це питання, звернено увагу на наукові праці вчених, які були причетні до вивчення питань виконавчого провадження. Ключові положення про виконавче провадження закріплені в Законі України «Про виконавче провадження», який було ухвалено 2 червня 2016 року. Цей Закон встановлює вичерпний перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню спеціальними органами державної влади, також визначає вимоги до виконавчих документів, порядок їхнього прийняття до виконання, відкриття провадження. Відмічено, що виконавче провадження є однією з ключових стадій судового процесу, оскільки кожен суб’єкт, що звертається до суду або інших органів, має на меті захистити свої порушені права та законні інтереси, в окремих випадках, за умови недобросовісної поведінки боржника, такий захист можливий виключно в примусовому порядку. Встановлено, що вітчизняні дослідники виокремлюють певні типові характеристики виконавчого провадження, зокрема: 1) воно за своєю сутністю є завершальною стадією судового процесу; 2) здійснюється виключно на підставі кінцевих судових актів (виконавчі листи, судові накази, ухвали та постанови судів тощо), які набрали законної сили; 3) є сукупністю процесуальних дій, що починають вчинятися виключно після закінчення строку на добровільне виконання кінцевого судового акту; 4) примусове виконання судових рішень та інших суб’єктів покладається на спеціальні органи (Державну виконавчу службу, приватних виконавців).