Генезис теорії людського капіталу: від класичних засад до викликів цифрової ери

Abstract

У статті досліджується еволюція теорії людського капіталу від ідей класиків політичної економії до сучасних концепцій у контексті цифрової трансформації, воєнних реалій та європейської інтеграції України. Систематизовано ключові етапи становлення теорії людського капіталу, починаючи від античних філософів Платона та Аристотеля, через економістів класичної школи Вільяма Петті та Адама Сміта, до сучасних підходів неокласичної, інституціональної та постіндустріальної шкіл. Виявлено прогалини в оцінці невидимого капіталу, зокрема креативності, стресостійкості, адаптивності, емоційного інтелекту та методологічні виклики адаптації теорії до впливу штучного інтелекту на трудові відносини та структуру зайнятості. Автором детально проаналізовано внесок провідних науковців у розвиток концепції, включаючи фундаментальні роботи Теодора Шульца щодо інвестиційної природи людського капіталу, мікроекономічну модель Гері Беккера, інституціональні підходи Дугласа Норта та сучасні дослідження українських вчених Оксани Грішнової, Олени Косенко та інших. Особливу увагу приділено трансформації розуміння людського капіталу в умовах економіки знань, цифровізації, глобальних викликів та необхідності переходу від традиційних кваліфікацій до компетентностей та навичок. Запропоновано авторську інтегральну модель оцінки людського капіталу для України, що враховує специфічні втрати через міграцію кваліфікованих кадрів, критичні вимоги цифровізації, європейські стандарти освіти та професійної підготовки, психологічні наслідки воєнного конфлікту. Модель включає шість взаємопов'язаних компонентів з науково обґрунтованими ваговими коефіцієнтами: освіту, здоров'я, цифрові навички, адаптивність, інклюзивність та сталий розвиток. Обґрунтовано стратегічну роль людського капіталу як ключового чинника національної конкурентоспроможності в умовах глобальних викликів та критичну необхідність формування комплексних екосистем безперервного навчання. Визначено пріоритетні напрями подальших наукових досліджень, включаючи розробку інноваційних методик оцінки невидимого капіталу, комплексне дослідження впливу штучного інтелекту на трансформацію професійних компетенцій та створення науково обґрунтованих антикризових стратегій збереження людського капіталу.