Інститут адвокатури в Україні: теоретичні та практичні аспекти функціонування в кризовий період

Abstract

Стаття присвячена аналізу теоретичних і практичних аспектів функціонування в кризовий період інституту адвокатури в Україні. Адвокатура як самостійний, незалежний інститут є одним із показників розвитку суспільства, що свідчить про її виключне значення не лише в площині юриспруденції, але й у розрізі соціального, культурного, політичного, економічного аспектів стану держави та суспільства. На основі аналізу Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» констатовано, що класична формула правовідносин, у разі якої адвокати повинні бути незалежними від держави, була реалізована у сформованій системі органів самоврядування. Ця система правового регулювання для України стала новою, вперше до недержавної саморегулівної, самоврядної громадської організації було передано ряд державних функцій, пов’язаних із виконанням особливих повноважень. Констатовано, що ухвалення рішень щодо належного забезпечення діяльності в особливих умовах, в умовах воєнного стану є безпосередньою функцією самоврядної організації. Рада адвокатів України як самоврядна організація, встановила ряд спеціальних норм щодо правил діяльності інституції адвокатури в умовах воєнного стану, тим самим створивши належні умови забезпечення функціонування всієї системи захисту прав громадян.