Роль життєстійкості, резильєнтності та стресостійкості особистості в умовах інформаційного суспільства

Abstract

Сучасне суспільство, що постійно перебуває у стані структурного оновлення, невизначеності розвитку, соціальних та економічних змін, характеризується потребою в людях, здатних успішно адаптуватися до негативних суспільних явищ, протистояти соціальним загрозам, долати життєві труднощі, мотивувати себе на саморозвиток та самовдосконалення. Тому більшість учених заявляють необхідність вивчення умов збереження стабільності людини, закликають розвивати такі особистісні якості, властивості, які забезпечували б не тільки здатність пристосовуватися до соціального, економічного та іншого середовища, а й активно чинити опір, протидіяти кризовим явищам, планувати власну діяльність відповідно до поставлених цілей, досягати успіху, бути психічно стійкими або резильєнтними. На сьогодні дослідження резильєнтності людини є одним із пріоритетних напрямів не тільки в західній гуманістичній, позитивній, а й у вітчизняній психології, а також у суміжних науках. Аналіз вітчизняних пошуків дозволив помітити, що в українських психологічних дослідженнях феномен резильєнтності недостатньо вивчений. У вітчизняних роботах можна знайти теоретичні підходи до визначення даного поняття, характеристику резильєнтності як освітньої та/або професійної компетенції, структурні компоненти та можливі напрями подальшого вивчення феномену. Мета: визначити основні теоретичні положення та практично дослідити роль життєстійкості, резильєнтності та стресостійкості особистості в умовах інформаційного суспільства. Об’єкт дослідження: Особистість в інформаційному суспільстві. Предмет дослідження: Стресостійкість особистості в інформаційному суспільстві.