Заочний розгляд справи як механізм забезпечення ефективного правосуддя в цивільному судочинстві

Abstract

Наукова робота присвячена вивченню цивільно-процесуальних аспектів заочного розгляду цивільної справи, який розкрито крізь призму особливого механізму забезпечення ефективного правосуддя в Україні. У якості мети наукової роботи автор визначив: аналіз особливостей вітчизняної юридичної регламентації та практики проведення заочного розгляду справи, як механізму забезпечення ефективного правосуддя в цивільному судочинстві; визначення проблематики заочного цивільного провадження в Україні. Відзначено, що актуальність теми цього наукового дослідження зумовлена: по-перше, існуючою важливістю у посиленні доступності для суб’єктів права до ефективного, максимально швидкого (без необґрунтованих затримок) правосуддя в Україні; по-друге, досить значним обсягом скарг на Україну, що надходять до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд у розумні строки; по-третє, непоодинокими випадками зловживання учасниками цивільних справ своїми процесуальними правами з метою затягування їх розгляду. Автором визначено стан наукового дослідження зазначеної теми на підставі аналізу праць вітчизняних вчених – фахівців у сфері цивільного процесу. Також автором була показана історична ретроспектива становлення інституту заочного цивільного провадження та визначено історико-правові аспекти його правового забезпечення в іноземних юрисдикціях. Автором було надане власне визначення поняття заочного розгляду цивільної справи та прокоментовано кожну із умов його здійснення. Не було залишено без уваги проблематику юридичної регламентації та практичного застосування інституту заочного розгляду справи в цивільному судочинстві в Україні. Шляхом аналізу національної судової практики окреслені основні проблемні моменти функціонування заочного розгляду в цивільному судочинстві, а саме: неконкретизований зміст окремих умов заочного розгляду цивільної справи, неможливість вручення відповідачу тексту заочного рішення, низький рівень правової культури учасників цивільного спору, випадки примусового виконання заочних рішень, які фактично не набрали своєї законної сили та ін. Були запропоновані шляхи вирішення окреслених проблем переважно через внесення змін до цивільного процесуального законодавства України.