Зарубіжні практики застосування заходів безпеки до учасників кримінального провадження

Abstract

У науковій статті висвітлено окремі зарубіжні практики правового регулювання та застосування заходів безпеки до учасників кримінального провадження. Аналізування заходів безпеки дало змогу зробити висновок про їхні відмінності в частині: типізації суб’єктів, що потребують захисту; регламентації їхнього процесуального статусу на основі профільних нормативно-правових актів; процедур надання належних гарантій під час досудового розслідування та в суді тощо. З огляду на позитивний зарубіжний досвід, на наше переконання, орган, наділений в Україні функцією застосування заходів безпеки до учасників кримінального судочинства (особистої охорони, охорони житла та майна, видачі спеціальних засобів індивідуального захисту й сповіщення про небезпеку, використання технічних засобів контролю й прослуховування телефонних та інших переговорів, візуального спостереження, заміни документів і зміни зовнішності, зміни місця роботи або навчання, переселення в інше місце проживання, поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення, забезпечення конфіденційності відомостей про особу), повинен бути централізованим і зосереджуватись у межах одного структурного підрозділу. Вважаємо, що основоположні засади запровадження програм захисту учасників кримінального провадження й типова форма таких програм мають бути унормовані в спільному наказі органів досудового розслідування різних правоохоронних відомств і Державної судової адміністрації. Вартої уваги є практика забезпечення особистої безпеки за допомогою приватних охоронних фірм за власний кошт учасника кримінального провадження з подальшим відшкодуванням таких процесуальних витрат за рахунок підозрюваного, обвинуваченого. Також потребує перегляду план фінансування програм захисту учасників кримінального судочинства, зокрема конфідентів.