Процесуальна модель in absentia в Україні та країнах Європи: порівняльно-правовий аналіз гарантій права на захист
Вантажиться...
Дата
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
ПВНЗ "Європейський університет"
Анотація
Стаття присвячена порівняльно-правовому дослідженню процесуальної моделі in absentia в Україні та окремих країнах Європи крізь призму гарантій права на захист. Обґрунтовано, що провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого не може сприйматися як звичайний порядок кримінального судочинства, оскільки воно істотно звужує можливість особи особисто брати участь у дослідженні доказів, ставити питання свідкам, заперечувати доводи сторони обвинувачення, надавати пояснення й безпосередньо узгоджувати позицію із захисником. Водночас у демократичній правовій державі така процедура може бути допустимою як винятковий процесуальний інструмент, спрямований на недопущення блокування правосуддя у випадках, коли особа свідомо ухиляється від участі в провадженні, перебуває на тимчасово окупованій території, у державі-агресорі або фактично є недоступною для національної юрисдикції. Також проаналізовано положення Кримінального процесуального кодексу України щодо спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, стандарти статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підходи Європейського суду з прав людини й орієнтири Директиви (ЄС) 2016/343. Здійснено зіставлення української моделі з окремими
елементами правового регулювання Франції, Німеччини та Італії, де особлива увага приділяється належному повідомленню особи, перевірці добровільності неявки, участі захисника й можливості поновлення розгляду після появи засудженого. Доведено, що справедливість in absentia залежить не лише від формального призначення захисника, а й від реальності захисту, доступу до матеріалів провадження, збереження змагальності та судового контролю за добросовісністю дій сторони обвинувачення. Зроблено висновок, що українська модель загалом відповідає потребам воєнного часу, однак потребує посилення процедурних запобіжників щодо якості повідомлення,
стандарту доказування обізнаності особи, мотивування рішень про спеціальне провадження та механізму нового розгляду справи після фактичної появи особи.
Опис
The article is devoted to a comparative legal study of the procedural model of in absentia proceedings in Ukraine and selected European countries through the prism of guarantees of the right to defence. It is substantiated that proceedings conducted in the absence of a suspect or accused person cannot be regarded as an ordinary form of criminal justice, since they substantially restrict the person’s ability to participate personally in the examination of evidence, question witnesses, challenge the arguments of the prosecution, provide explanations and directly coordinate the defence strategy with counsel. At the same time, in a democratic state governed by the rule of law, such a procedure may be permissible as an exceptional procedural instrument aimed at preventing the obstruction of justice in cases where a person deliberately evades participation in criminal proceedings, remains in
the temporarily occupied territory, is located in the aggressor state, or is otherwise effectively beyond the reach of national jurisdiction. The article analyses the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine concerning special pre-trial investigation and special court proceedings, the standards of Article 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the approaches of the European Court of Human Rights, and the guidelines set out in Directive (EU) 2016/343. The Ukrainian model is compared with selected elements of legal regulation in France, Germany and Italy, where particular attention is paid to proper notification of the person, verification of the voluntary nature of non-appearance, participation of defence counsel and the possibility of reopening the proceedings after the convicted person appears. It is proven that the fairness of in
absentia proceedings depends not only on the formal appointment of defence counsel, but also on the effectiveness of defence, access to case materials, preservation of adversarial proceedings and judicial control over the good faith of the prosecution. It is concluded that the Ukrainian model generally corresponds to the needs of wartime, but requires strengthening of procedural safeguards concerning the quality of notification, the standard of proof of the person’s awareness, the reasoning of decisions on special proceedings and the mechanism for a new trial after the person actually appears.
Ключові слова
in absentia, спеціальне судове провадження, право на захист, справедливий суд, кримінальний процес, Європейський суд з прав людини, належне повідомлення, перегляд вироку, special court proceedings, right to defence, fair trial, criminal procedure, European Court of Human Rights, proper notification, retrial
Бібліографічний опис
Вах Р. Ф., Губенко І. В. Процесуальна модель in absentia в Україні та країнах Європи: порівняльно-правовий аналіз гарантій права на захист // Європейський правничий часопис. 2026. Вип. 13. С. 162-168.