Правовий режим токенізованих фінансових інструментів у Європейському Союзі та напрями адаптації законодавства України

Abstract

У статті досліджено співвідношення регуляторних і приватноправових засад обігу токенізованих фінансових інструментів у Європейському Союзі та визначено напрями адаптації законодавства України. Актуальність теми зумовлена тим, що технологічна форма фінансового інструменту не усуває потреби одночасно встановити його регуляторну кваліфікацію, правове значення запису в розподіленому реєстрі, правила діяльності ринкової інфраструктури та способи захисту інвестора. Метою дослідження є розмежування сфер застосування MiCA, MiFID II і Регламенту (ЄС) 2022/858, з’ясування приватноправових наслідків запису про фінансовий інструмент у DLT та формулювання пропозицій для українського законодавця. Методологічну основу становлять формально-юридичні, системні, порівняльно-правові та функціональні методи. Обґрунтовано, що MiCA не є основним актом для токенізованих цінних паперів: відповідно до статті 2(4)(a) цього Регламенту криптоактиви, які кваліфікуються як фінансові інструменти, вилучено зі сфери його застосування. Їхній правовий режим насамперед визначають MiFID II, Регламент про пілотний режим DLT, а залежно від операції – правила щодо проспекту, ринкових зловживань, торговельної та розрахункової інфраструктури. Показано, що Регламент (ЄС) 2022/858 наділяє оператора DLT-інфраструктури не лише технічними функціями, а й нормативно визначеними обов’язками щодо правил системи, зберігання, сегрегації активів, відповідальності та плану переходу. Водночас акт не уніфікує момент виникнення, переходу, обтяження й припинення майнових прав на DLT-фінансовий інструмент. Порівняння французької та німецької моделей підтвердило можливість різної законодавчої техніки: функціональної еквівалентності запису в DLT традиційному записі на рахунку або прямого визначення реєстрового запису як умови розпорядження та переходу права. Наукова новизна полягає в запропонованій чотирирівневій моделі правового режиму, що охоплює кваліфікаційний, інфраструктурний, приватноправовий і захисний рівні. Доведено, що для України недостатньо врегулювати лише ринок віртуальних активів: потрібні узгоджені зміни до законодавства про ринки капіталу, депозитарну систему та цивільно-правовий обіг із визначенням наслідків запису в DLT, правил добросовісного набуття, застави, спадкування, примусового виконання, втрати ключів, виправлення помилкових записів і неплатоспроможності оператора.