Адаптація зарубіжного досвіду державного стимулювання малого і середнього бізнесу в Україні до вітчизняної практики

Abstract

Анотація. В статті обґрунтовано пропозиції щодо адаптації зарубіжного досвіду державного стимулювання малого і середнього бізнесу (далі — МСБ) в Україні до вітчизняної практики. Доведено, що малий і середній бізнеси повинні мати можливість швидко й ефективно реагувати на міжнародні ринкові сигнали, щоб скористатися торговими та інвестиційними можливостями та перевагами міжнародної торгової системи за рахунок підвищення рівня конкурентоспроможності та продуктивності. Аргументовано, що для вирішення цього питання необхідні ефективні системи підтримки бізнесу та їх розвиток, що виступає ключовою умовою успіху як торговельного, так і інвестиційного потенціалу. Пропонується створення агентства підтримки бізнесу (включаючи фінансові установи), які орієнтовані на клієнта та мають продемонстровану здатність проникнути в сектор МСБ. Означено наступні рекомендації, а саме: впровадження заходів щодо підвищення спроможності фінансових установ формувати прибуткові програми кредитування МСБ, надаючи пріоритет розвитку інноваційних рішень щодо питань застави, таких як прийняття більш гнучких форм застави, особливо для МСБ з невеликою кількістю основних засобів; використання групових гарантій і схем кредитних гарантій для МСБ; більший акцент на грошових потоках, ніж на балансах в оцінці спроможності позик; прості та ефективні методології оцінки кредитних заявок; зміцнення системи підтримки бізнесу через посередницьку роль шляхом нарощування потенціалу бізнес-послуг, як державних, так і приватних (наприклад, надання інформації про ринок, продукти та процеси, бухгалтерський облік, аналіз і дослідження ринку, юридичні консультації, транспортування, експрес-доставка, реклама); розроблення національної стратегії розвитку та просування експорту під керівництвом відповідного міністерства, але яка передбачає участь усіх ключових зацікавлених сторін. Вказано, що загальною метою має бути збільшення обсягу та вартості експорту та кількості компаній-експортерів. Також наголошено, що стратегія має бути спрямована на задоволення потреб фірм на різних етапах розвитку експортного ринку. Він також має прагнути інтегрувати підтримку та просування експорту в добре розвинену та ефективну систему підтримки бізнесу. Поряд з цим, акцентовано увагу на створенні єдиного агентства сприяння експорту, яке можна було б поєднати з функцією прямих іноземних інвестицій. Автори роблять висновок, що створення такого агентства має відокремити формування політики від її реалізації.