Концептуальні підходи до розмінування як складової економічного відновлення територій у воєнний та повоєнний період: просторовий фрейм

Abstract

Представлена наукова стаття демонструє результати дослідження світового досвіду у сфері розмінування та подальшого відновлення територій, постраждалих від збройної агресії для їх можливої екстраполяції в українську практику у воєнний та повоєнний період. Полівекторність дослідження обумовлюється важливим впливом розмінування на всі сфері життєдіяльності територій, де особливої уваги заслуговують економічні аспекти даного процесу з урахуванням його просторового аспекту. Метою статті постає розкриття особливостей світових економічних підходів до розмінування та відновлення постконфліктних територій з концептуальної точки зору та у фреймі їх просторового розвитку (планування). Доведено, що для успішного відновлення постконфліктних територій важливо враховувати аспекти їх просторового розвитку (планування), що сприяло узагальненню світового контенту шляхом групування п’яти концептуальних підходів, які враховують кореляційний зв’язок між вказаними процесами: доктринальний (Колумбія, Сомалі та Сирія), системний (Афганістан та Косово), стратегічний (Камбоджа, Боснія і Герцеговина), аспектний (Албанія), людиноцентричний (Ангола). Наукова новизна роботи полягає у формуванні композиції наукових підходів до розмінування як складової економічного відновлення територій з урахуванням просторового аспекту. Одержані результати є частиною методичного підґрунтя економічного забезпечення розмінування територій України як складової державної політики у сфері національної безпеки в умовах війни та повоєнного відновлення, що підкреслює їх практичну цінність. Виявлено, що держави, представлені у роботі, займали активні позиції щодо відновлення територій лише у пост-конфліктному періоді на відміну від українських регіонів і територіальних громад, змушених функціонувати в умовах війни. Наголошено на важливості розмінування для постраждалих територій як драйверу змін економічного, інституційного, правового, політичного, соціального та просторового характеру на тлі констатації факту про недостатній рівень зусиль світовими державами для побудови міцного фундаменту, необхідного для довгострокового розвитку їх територіальних утворень.