Фіскальна політика в системі державного регулювання економічного циклу

Abstract

Визначено, що фіскальна політика в системі державного регулювання економічного циклу є одним із базових інструментів макроекономічного впливу, який забезпечує коригування динаміки національної економіки через механізми формування та перерозподілу бюджетних ресурсів. Показано, що варіювання обсягів доходів і видатків бюджету дає змогу державі впливати на сукупний попит, рівень ділової активності та соціально-економічну стабільність у різних фазах економічного циклу. Особлива увага приділяється взаємозв’язкуфіскальних інструментів із фазами циклічного розвитку економіки, що визначає вибір між стимулюючими та стримувальними заходами. Такий підхід дозволяє розглядати фіскальну політику як динамічну систему, здатну адаптуватися до змін економічної кон’юнктури. Доведено, що у фазі спаду пріоритетного значення набувають стимулюючі фіскальні заходи, спрямовані на скорочення розриву між фактичним і потенційним обсягом виробництва, підтримання зайнятості та стабілізацію доходів населення, тоді як у фазі економічногопіднесення доцільним є застосування стримувальних інструментів з метою обмеження інфляційного тиску та запобігання перегріву економіки. Відмічено, що поряд із дискреційними рішеннями важливу роль у згладжуванні циклічних коливань відіграють автоматичні фіскальні стабілізатори, інтегровані у податково-бюджетну систему. Обґрунтовано, що податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість і система соціальних трансфертів забезпечують асиметричну реакцію фіскального навантаження на зміни економічної кон’юнктури, сприяючи саморегуляції економіки без необхідності оперативного втручання держави. Встановлено, що ефективність фіскальної політики значною мірою залежить від узгодженості автоматичних і дискреційних інструментів, інституційних умов їх застосування та здатності держави адаптувати фіскальні рішення до фаз економічного циклу. Підкреслено, що в умовах структурних трансформацій і підвищеної макроекономічної невизначеності фіскальна політика набуває системного значення як чинник підтримання економічної стійкості та збалансованого розвитку.