Комунікативна компетентність як складова професійної культури адвоката

Abstract

Стаття присвячена дослідженню комунікативної компетентності адвоката як складової його професійної культури. Наголошено, що професійна культура адвоката є передумовою його репутації, престижу адвокатської професії та авторитету адвокатури в суспільстві. Водночас її базовою характеристикою є комунікативна компетентність адвоката, яка визначає ефективність його взаємодії з різноманітними за статусом суб’єктами, а відтак ефективність адвокатської діяльності щодо захисту прав та інтересів осіб. На основі аналізу різних наукових підходів запропоновано дослідження змісту комунікативної компетентності адвоката крізь призму виокремлення двох сегментів (блоків): психологічного та мовного. Обґрунтовано, що психологічний блок комунікативної компетентності адвоката передбачає: психологічну налаштованість на конструктивну взаємодію з різними суб’єктами; спроможність до взаємодії з іншими, яка залежить від типу його особистості та може впливати на його спеціалізацію; самоусвідомлення та розуміння адвокатом контексту ситуації. Водночас мовний блок охоплює вміння й навики адвоката доречно, коректно та адекватно до ситуації висловлювати свої наміри, думки й бажання. Вони визначають культуру усного та письмового мовлення адвоката, а також торкаються невербальних засобів спілкування. Їхня реалізація повинна відбуватися в чіткому дотриманні Правил адвокатської етики. Звернення до дисциплінарної практики щодо адвокатів дало змогу дійти висновку, що недостатній рівень комунікативної компетентності адвоката зумовлює брак його професійної культури та має наслідки застосування до адвокатів дисциплінарних стягнень, зокрема й зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.