Методика розслідування військових кримінальних правопорушень

Abstract

У статті аналізується методика розслідування кримінальних правопорушень, передбачених розділом ХІХ Кримінального кодексу України. Зазначено, що у більшій частині аналізованих кримінальних проваджень досудове розслідування не доходить до свого логічного завершення, а тому є актуальним питання удосконалення методики розслідування військових кримінальних правопорушень. Крім того, окремі криміналістичні методики розслідування кримінальних правопорушень базуються на їх криміналістичній характеристиці. Саме знання слідчим таких її елементів, як спосіб вчинення і приховування кримінального правопорушення та його слідова картина, дозволить висунути відповідні слідчі версії, визначить напрям роботи, а також окреслить коло причетних осіб. Проаналізовано, що на методику розслідування аналізованих кримінальних правопорушень, особливо дезертирства, суттєвий вплив мають способи, до яких вдається винний, щоб сховатися від органів, які ведуть його розшук. Наведено авторське розуміння обставин, обов’язкових для встановлення на початковому етапі розслідування військових кримінальних правопорушень, а саме: 1) яке військове кримінальне правопорушення вчинено, де, коли і як; 2) мотив і мета вчинення військового кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої військовим кримінальним правопорушенням; 4) обставини, що сприяли вчиненню військового кримінального правопорушення; 5) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу підозрюваного (обвинуваченого), обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; 6) обставини, що характеризують особу підозрюваного (обвинуваченого). Зазначено, що під час планування окремих слідчих (розшукових) дій слідчий зобов’язаний передбачати найбільш ефективні умови для їх проведення. А у слідчій ситуації, що ускладнена умовами воєнного стану або бойової обстановки, доцільним буде виконання окремих слідчих (розшукових) дій безпосередньо в тій військовій частині, у якій зафіксовано кримінальне правопорушення або перебуває на службі підозрюваний (обвинувачений). Крім того, звернено увагу на проблему проведення слідчих дій, зокрема першочергових допитів та оглядів, у такому випадку, коли військовослужбовці, що вчинили кримінальне правопорушення, у складі окремого підрозділу чи військової частини під час перебування на навчаннях чи при виконанні бойових завдань вчинили ці правопорушення, тобто на місці тимчасової дислокації в іншій області чи взагалі в іншому регіоні країни, зокрема, і зоні проведення бойових дій. Запропоновано надати органу досудового розслідування повноваження щодо можливості тимчасової зміни місця служби військовослужбовців. Окреслено, що однією з особливостей розслідування військових кримінальних правопорушень є те, що під час доказування доводиться допитувати начальників та їхніх підлеглих, старших і молодших. Це накладає на слідчого обов’язок суворого дотримання під час розслідування воїнського такту, щоб не завдати шкоди військовій дисципліні у військовій частині, підрозділі, не підірвати авторитет командира і начальника.