Службова злочинність як об’єкт кримінально-правових наук

Abstract

Проведене дослідження дало змогу комплексно охарактеризувати службову злочинність як складне багатоаспектне явище, що перебуває на перетині кримінального права, кримінології, кримінального процесу та криміналістики. У процесі наукового аналізу було встановлено, що службова злочинність має власну структуру, особливості механізмів формування й розповсюдження, а також характеризується високим рівнем латентності, що ускладнює її виявлення, розслідування та запобігання. Визначено, що службова злочинність має розглядатися не лише як сукупність злочинів, передбачених розділом XVII Особливої частини Кримінального кодексу України, а як цілісний об’єкт кримінально-правових наук, що охоплює системні ризики зловживання службовим становищем, використання влади в особистих інтересах, а також поширення корупційних практик у сфері публічного управління. Водночас службові особи можуть виступати не лише як суб’єкти злочинів, а й як потерпілі від посягань, що потребує врахування віктимологічного аспекту під час розробки превентивних заходів. Обґрунтовано потребу в системному, міждисциплінарному підході до вивчення службової злочинності, що передбачає інтеграцію кримінологічного аналізу із кримінально-правовим і криміналістичним інструментарієм. Такий підхід дає змогу не лише глибше зрозуміти природу цього явища, але й запропонувати більш ефективні механізми його запобігання, виявлення та розслідування. За результатами дослідження зроблено висновок про доцільність удосконалення понятійного апарату, конкретизації складів злочинів у сфері службової діяльності, а також узгодження кримінального законодавства з антикорупційними нормами та міжнародними стандартами. Крім того, актуальним залишається подальше вивчення криміногенних чинників, пов’язаних із службовою діяльністю, зокрема в правоохоронних органах, з метою формування ефективної державної політики у сфері протидії службовій злочинності.