Розвиток компетенцій тайм-менеджменту для підвищення продуктивності працівників

Abstract

У сучасних соціально-економічних умовах, що характеризуються високою динамікою змін, інтенсифікацією професійної діяльності та зростанням вимог до результативності праці, питання оптимізації робочого часу набуває особливої актуальності. Тайм-менеджмент у цьому контексті розглядається як ключова компетенція сучасного працівника, що забезпечує не лише ефективне використання робочих ресурсів, а й створює підґрунтя для гармонізації професійного та особистісного розвитку. Розвиток навичок управління часом дозволяє працівникам підвищити продуктивність, якість виконання завдань, знизити рівень професійного стресу та сформувати здатність до раціонального планування і пріоритизації діяльності. Метою проведеного дослідження є аналіз впливу розвитку компетенцій тайм-менеджменту на продуктивність персоналу та визначення найбільш ефективних шляхів їх формування в корпоративному середовищі. У процесі роботи здійснено комплексний аналіз сучасних підходів до навчання персоналу управлінню часом, розглянуто роль тренінгових програм та коучингових практик, а також оцінено ефективність застосування гнучких графіків роботи, що дозволяють поєднувати професійні обов’язки з індивідуальними потребами працівників. Окрему увагу приділено дослідженню практичного використання інструментів пріоритизації завдань, зокрема матриці Ейзенхауера, яка сприяє підвищенню результативності виконання стратегічно важливих завдань. Результати дослідження свідчать, що формування та розвиток тайм-менеджмент компетенцій тісно пов’язані з підвищенням ефективності професійної діяльності та зміцненням конкурентоспроможності працівників. Отримані дані підтверджують, що інтеграція навчальних програм з управління часом у систему корпоративного навчання, у поєднанні з використанням практичних інструментів оптимізації робочого процесу, створює умови для зростання продуктивності, зменшення перевантаження та підвищення задоволеності працею. Висновки дослідження акцентують на доцільності подальшої розробки інноваційних освітніх програм, спрямованих на розвиток тайм-менеджменту як складової професійної компетентності, а також на необхідності оцінки довгострокового ефекту від упровадження таких програм у корпоративне середовище.