Зловживання гуманітарними та волонтерськими механізмами як спосіб незаконного переправлення осіб через державний кордон

Abstract

Стаття присвячена дослідженню зловживання гуманітарними та волонтерськими механізмами як одного із способів незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Актуальність теми зумовлена тим, що в умовах воєнного стану гуманітарна допомога та волонтерська діяльність набули особливого суспільного значення, оскільки забезпечують підтримку Збройних Сил України, інших військових формувань, внутрішньо переміщених осіб, постраждалого цивільного населення, медичних закладів та інших суб’єктів, які потребують невідкладної допомоги. Водночас саме високий рівень суспільної довіри до волонтерства, спрощення окремих організаційних процедур, потреба в оперативному переміщенні вантажів і людей, а також специфіка правового режиму воєнного стану створюють умови для протиправного використання гуманітарних і волонтерських інструментів. У статті обґрунтовано, що зловживання такими механізмами не потрібно розглядати лише як формальне порушення правил перетинання кордону. У разі якщо гуманітарний або волонтерський статус використовується для організації, забезпечення, прикриття чи полегшення незаконного переправлення осіб, відповідні дії можуть набувати кримінально-правового значення в контексті ст. 332 Кримінального кодексу України. Особливу увагу приділено розмежуванню законної волонтерської діяльності, добросовісного перевезення гуманітарної допомоги та кримінально караного використання таких механізмів для створення видимості правомірного виїзду особи за межі України. Визначено, що ключовими ознаками протиправності є недостовірність мети виїзду, використання документів або організаційних рішень не за їхнім призначенням, наявність корисливого мотиву, попередня домовленість між учасниками, а також спрямованість дій на фактичне обходження прикордонного та мобілізаційного режимів. Зроблено висновок, що протидія таким зловживанням має здійснюватися не за рахунок необґрунтованого ускладнення законної волонтерської діяльності, а через удосконалення перевірки підстав для виїзду, підвищення прозорості гуманітарних перевезень, міжвідомчу взаємодію, цифровий контроль, належне документування фактичної мети поїздки та чітке відмежування добросовісних волонтерів від осіб, які використовують гуманітарну сферу як прикриття для кримінально протиправної діяльності. Такий підхід дає змогу одночасно захищати державний кордон, не підриваючи значення волонтерства як важливого елементу громадянської підтримки держави в умовах війни.