Використання цифрових доказів у провадженнях щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом

Abstract

У статті досліджено особливості використання цифрових доказів у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних із тероризмом. Обґрунтовано, що цифровізація суспільних відносин істотно змінила способи підготовки, організації, фінансування й інформаційного супроводу терористичної діяльності, оскільки значна частина юридично значущої інформації створюється, передається та зберігається в електронному середовищі. Визначено, що цифрові докази можуть охоплювати електронне листування, дані мобільних пристроїв, матеріали соціальних мереж, записи камер спостереження, відомості про фінансові операції, метадані, інформацію з хмарних сервісів та інші комп’ютерні дані. Наголошено, що така інформація набуває процесуального значення лише за умови її належного отримання, фіксації, збереження, перевірки автентичності та оцінювання в сукупності з іншими доказами. Розкрито проблеми допустимості цифрових доказів, зокрема відсутність у кримінальному процесуальному законодавстві України самостійного визначення цифрового доказу, складність встановлення зв’язку між електронним обліковим записом і конкретною особою, ризики зміни або втрати даних, а також труднощі транскордонного доступу до інформації, що перебуває у володінні іноземних постачальників послуг. Окрему увагу приділено використанню відкритих цифрових джерел, оскільки матеріали з інтернет-ресурсів, месенджерів і соціальних мереж не можуть автоматично визнаватися належними та допустимими доказами без підтвердження джерела походження, часу виявлення й технічних характеристик. Зроблено висновок, що ефективне використання цифрових доказів у провадженнях щодо терористичних злочинів потребує комплексного підходу, який поєднує кримінально-правову кваліфікацію, процесуальні гарантії, цифрову криміналістику, міжнародне співробітництво та дотримання прав людини. Запропоновано вдосконалити порядок збирання, копіювання та зберігання цифрової інформації, а також уніфікувати вимоги до її протоколювання, експертної перевірки й подання до суду. Це посилює доказування в суді.